Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Шантаж?

Від лиця Вікторії

Я зайшла в літак з думкою що ще два рейси і я буду дома. Три довго очікуваних вихідних! Коли ми вилетіли практично одразу потрапили в легку зону турбулентності.

- Залишайтесь будь ласка на своїх місцях та пристебніть ремені безпеки (Оголосили ми з моєю колегою) І тут табло яке останнім часом я чомусь зненавиділа загорілось, місце В67 Вже не думаючи я на автоматі пішла до пасажира і вже була готова до якихось тупих питань оскільки це був Крістіан.

- Що трапилось? (Запитала я підходячи до нього)

- Мені страшно!

- Ти серйозно?

- Ага! (Сказав він і під мигнувши мені)

- Кріс в мене немає часи на твої жарти! (Як тільки я хотіла піти він схопив мене за руку і скорчив обличчя)

- Не йди, мені страшно! Ваша компанія най краща в обслуговуванні, чи мене обманули?(Сказав він спеціально голосніше щоб почули люди які сиділи біля нього)

- Крістіан що ти робиш? (Запитала пошепки я практично йому на вушко)

- Все просто! Ти візьмеш мене назад! Або я зараз закричу на весь салон що ми падаємо, подумай добре! Це тобі потім заспокоювати ту божевільну мамочку з третього ряду, і пенсіонерів з хвоста! (Сказав він з посмішкою)

- А ти уважний!

- Завжди аналізую місце де знаходжусь! Професійна звичка!

- Ой, кого ти смішиш? Максимум що ти точно аналізуєш це бар в клубі!

- 3...2....1 (Він набрав повітря, щоб крикнути) Як тільки я уявила що зараз почнеться в голову прийшло лише одне правильне рішення.

- Стоп! Добре!

- Візьмеш мене назад?

- Я подумаю над цим! (Сказала я і поки Крістан відволікся швидко пішла на своє робоче місце)

Можливо я ще тисячу раз пошкодую про своє рішення, але з іншого боку я нічого йому не обіцяла! Весь політ я думала над тим що робити з Крісом. Його майбутнє зараз залежить від мене, а якщо в нього є талант? Перспектива? Хоча кого я обманюю!? Його не можна допускати до роботи зв'язаною з людьми. А то в нього як не хенесі то лунтік! Його потрібно тримати від гріха подальше!

Ми приземлились в аеропорту Варшави. Пересадка була дуже швидкою ми практично навіть не виходили з літака. В нас була година часу поки літак не заповнився новими пасажирами! Лише одне залишалось стабільним! Камікадзе в третьому раді. Сказала ж що подумаю! Навіщо ходити за мною?

Та здається цього разу він обрав якусь іншу не зрозумілу для мене тактику. Він ні разу не підійшов до мене, не викликав, зовсім нічого! Коли ми з колегою при близились до його сидіння з возиком з їжею він так і залишився без емоціональним.

- Будете щось? (Запитала я)

- Ні дякую! (Сказав він тоном який я ще ніколи не чула від нього) Мене насторожила його поведінка!

- Крістіан в тебе щось трапилось? (Запитала я стараючись не показати свого хвилювання)

- Ні, все гаразд! Я хочу трішки відпочити! (Сказав він і одягнув навушники) Хм дивно..

Я повернулась в носову частину літака. Мене не покидали думки про Кріса! На минулому рейсі він був веселим, старався вибісити мене. А зараз сидить в навушниках дивлячись на хмари в ілюмінаторі. Де дівся той Крістіан, борт провідник який постійно щось чудив? Можливо в нього щось сталось? Хоча якщо згадати Нідерланди! Так, спокійно! Він не маленький. Сам розбереться! Можливо в нього просто немає настрою?