Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Ти і твоє небо...

Завівши двигуни я виїхала на імпровізовану смугу.

- Вік що відбувається? (Запитав Кріс і в наступну секунду зняв пов'язку)

- Сюрприз! (З посмішкою сказала я)

- Що ти робиш? Віка стоп! Зупини негайно! (Запанікував він) - Ти божевільна!

- Я знаю! Але я роблю це для тебе! Це хороший шанс все згадати! (Увімкнувши двигуни на повну я перевела закрилки в трійку і набираючи швидкість злетіла) Перевівши погляд на переляканого і водночас здивованого Кріса я згадала в ньому себе. В той день я була не на жарт наляканою! Саме тому я придумала це все! Стрес і страх зможуть повернути йому пам'ять.

- Так добре! Спокійно! Розвертай його і полетіли назад!

- Як скажеш! Але це зробиш ти!

- Що?

- Ти посадиш цей літак! В мене це погано виходить! (Увімкнувши авто пілот я встаю з крісла) - Сідай!

- Ні! Ти точно божевільна! Я не зроблю цього!

- Ти робив і не таке! Ти зможеш! Сідай! Ти наш останній шанс сісти! Авто пілот не посадить літак! Ми розіб'ємось! Сідай! Я буду підказувати тобі! (Він сів в крісло головного пілота розгублено дивлячись на панель)

- Ти точно не нормальна!

- Прийму це за комплімент! Ти ще мені подякуєш! Готовий?

- А якщо я скажу ні це щось змінить?

- Ні! (Серйозно говорю я) - Дивись, зараз я вимкну авто пілот, а ти розвернеш літак і візьмеш курс на смугу. Потім переведеш закрилки у двійку і знизиш тягу у двигунах ось цією кнопкою! (Показала я на дисплей) - Випустиш шасі і як тільки вони торкнуться смуги опустиш реверси! (Кріс дивився на мене так як ніби я сказала йому це на китайській)

- Ти серйозно? Все що я зрозумів це "Шасі" і ти ще досі хочеш, щоб я посадив його?

- Так!

- Чому?

- Тому що я вірю в тебе! (Я вимкнула авто пілот і літак повело в низ) - Тягни штурвал на себе! (Кріс послухав мене і наш імпровізований літак почав злітати в верх) - Спокійно! Не так сильно, а то ми зараз на орбіту вилетимо! (Сказала я і наблювала за реакцією Кріса на його ж фразу, але її не було) Взявши за штурвал я допомогла крісу вивести літак на смугу.

- Все знижайся! (Кріс різко потягнув штурвал від себе і літак на шаленій швидкості полетів в низ втративши курс) В наступну секунду ми звалились на смугу і помчали в сторону аеропорту!

- Віка зроби щось! (Прокричав Кріс після чого літак врізався в аеропорт, а екран загорівся червоним) Я перевела погляд в бік на Кріса який сидів з наляканим виразом обличчя. Його руки тряслись на штурвалі.

- Кріс? Ти як? (Запитала пошепки я)

- Що це було?

- Кріс це не справжній літак! Це симулятор! Я думала що...

- Досить! Замовкни! Мені набридли твої божевільні витівки які нічого не дають! Мені не потрібно цього! Мені й так добре ясно! Ти та твоє небо не потрібні мені! Це була дурна ідея! ((Кричав він)

- Ну як? (Запитав його тато стоявши у дверях)

- Ніяк! Я не хочу, щоб вона підходила до мене! З мене досить! (Сказав Кріс і вийшов залишивши мене на одинці з його батьком)

- Вік? Ти чого? Це ще не кінець! Все буде добре! (Сказав він присівши біля мене)

В голові ще досі крутилась фраза Кріса " Ти й твоє небо не потрібні мені" В середині мене щось боляче стиснулось. На очах з'явились сльози. Я програла! Діставши з сумки кредитки та ключі від квартири й автівки Крістіана я видала їх його батькові.

- Пробачте! 

Привіт

Як вам таке? Не забувайте ставити зірочки та писати коменти! На який кінець ви очікуєте? Люблю вас!

(Сьогодні вийде ще одна сторінка))