Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Що пішло не так?

Від лиця Вікторії

Рейс пройшов успішно! Крістіан старався мене слухати та тримати себе в руках що на початку давалось йому трішки важко. Але якщо признатись самій собі, коли Кріс повернувся в мою команду все як ніби встало на свої місця!

- Ну що куди дальше? (Запитав Кріс)

- Зараз перерив години 4, а потім до дому! (Відповіла я читаючи звіт)

- Ну що ж я тоді піду прогуляюсь в дьюті-фрі! (Після його слів мене неначе вдарило током, а в голову почали лізти різні варанти його прогулянки по аеропорту в сторону магазинів)

- Ні! Стоп! Ти нікуди не підеш!

- Ха, боїшся наскучитись? Я швидко! Хвилин 15!

- Ага ще чого! Я боюсь що зі своїм талантом за 15 хвилин ти зможеш зробити що завгодно! Тому сядь!

Крістіан видихнув і сів в крісло борт провідника залип в телефон! Так набагато безпечніше, головне щоб він знаходився завжди під наглядом та можливо кінець світу не настане?!

Коли ми дозаправились в літак зайшла нові пасажири і ми вилетіли. Політ був спокійним і вже за 2 години ми були дома.

- Тебе підвести? (Запитав Кріс виходячи з аеропорту)

- Я здається казала що більше не сяду до тебе в автівку! Має життя набагато важливіше для мене чим ти думаєш!

- Ой, да ладно! Я обережно!

- Ні Кріс я краще звичним для мене спосібом! Тим більше я не хочу що б всі знали що до дому мене возить син власника авіякомпанії! Вже і так ходять чутки що я не просто так тебе взяла на роту! Тому ні!

- Тю, нехай говорять! А по друге я б на твому місці трималась якомога далі від таксистів! А то мало хто в них працює!

- Дякую, але моя репутація важлива для мене! І таксі буде найкращим варантом в нашій ситуації! Тим більше на тебе вже чикають! (Сказала я і махнула головою на чорний джип біля якого стояли два охоронця й обернувшись пішла до автівки яку заздалегідь викликала)

40 хвилин і я дома. Заходячи у квартиру одразу отримую есемес від Кріса

" Сподіваюсь доїхала без пригод" (Одразу пишу зворотне есемес)

" Залежно що для тебе це пригоди! Все добре! Постарайся сьогодні не шлятись по клубам завара рейс на 6:30"

" А ти знаєш як зіпсувати настрій" (З усмішкою кладу телефон на стіл в кухні і йду в ванну кімнату) Теплий душ і перегляд фільму з теплим какао, саме це доповнює мій ідеальний день і я засинаю.

5:00 (Аеропорт Іспанії)

Пройшовши перевірку я йду в диспетчерську за звітами сьогоднішнього польоту.

- Привіт! Я за звітами! (Сказала я Олі)

- Так, тримай! А і ще сьогодні Крістіана заміняє Маша!

- Чому?

- Не знаю! Розпорядження з верху!

- Якісь проблеми?

- Можливо! Сказали що його тиждень не будить!

- Добре, дякую! (Сказала я і вийшла з кабінету) Що могло статись? Роблю спробу подзвонити йому, але він поза зоною! Не знаю чому, але я сильно хвилююсь за цього камікадзе! Всі 2 рейси проводжу з не найкращими думками! Як тільки наш літак приземлився в аеропорту Іспанії одразу вирішила піти до Олі.

- В мене за 5 годин виліт! (Говорю я)

- Я знаю!

- Я хочу що б ти мене знала з нього! (Впевнено сказала я)

- Що? (Шоковано говорить Оля)

- Постав замість мене Таню вона справиться! В мене є невідкладні справи! Завтра буду! (Та не встигаю я вийти з кабінету як чую задоволений голос Олі)

- Твої невідкладні справи це Крістіан чи не так? (Не давши відповідь на її питання мовчки виходжу) Я досі не знаю навіщо я це зробила і що мене підштовхнуло до такого рішення, але щось мені підказує що Крісу потрібна моя допомога. Боже яка ти дурна! Він не мала дитина! Думаю я коли під'їхала до його будинку. Назад дороги не має! Заходжу в середину і заходячи в ліфт піднімаюсь на 25 поверх.


За декілька хвилин опиняюсь біля його дверей і чомусь в пише хвилююсь. Що я тут роблю? Так зберись! Ти просто хвилюєшся за колегу! Беру себе в руки та зробивши глибокий видих стукаю у двері.

Довго чикати не довилось, двері відчинились і перед мною опинивсь Крістіан.

- Ти що пив? (Запитала я) Він стояв в піжамі, а на плечах накинутий плед, ну а виглядав він не краще. Стомлений, блідий як смерть, але з усмішкою на лиці)

- І тобі привіт! Заходь! (Хрипло сказав він)

- Оуу...