Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Екстримальна поїздка і не очікуваний...

Від лиця Крістіана

Бачили б ви її лице коли я сказав їй це! Я ледь стримався, щоб не засміятись! А вона мовчки стояла!

- Ми... (Повільно сказала вона)

- Ні (Засміявся я) - Це був жарт! В мене сьогодні хороший настрій! Коли я приїхав в клуб і забрав тебе ти вирубалась в мене в машині. Я приніс тебе в кімнату і на цьому в принципі все!

- А футболка?

- Ой, що я там не бачив! (Сказав я заходячи в ванну кімнату залишаючи її на одинці зі своїми думками) - Я в душ! Поснідай поки що! (Додав я)

Від лиця Віки

Як тільки Кріс зник з мого полю зору я одразу почала шукати свій одяг. Більше ні на хвилину е залишусь тут! Мені ще ніколи не було так соромно за себе! Одягнувши своє плаття я знайшла свою сумку і швидко пішла на вихід. Та поки я йшла до дверей побачила есемес на своєму телефонії.

" Я дзвонила тобі 6 раз! Сьогодні в тебе терміновий рейс! 12:40 виліт!" (Диспетчер Оля)

- Чорт! (Крикнула я коли подивилась на годинник) В мене приблизно хвилин 30 я не встигну!

- Що сталось? (Запитав Крістіан) Коли я обернулась помітила що він одягнений в чорні джинси.

- Моя команда сьогодні отримала терміновий рейс! А я не встигаю?

- Коли виліт?

- За 30 хвилин!

- Встигаємо! (Сказав він і зайшов в кімнату)

- Ти впевнений?

- Ну ми ж не хочемо, щоб нас звільнили! (Сказав він виходячи з кімнати у своєму звичайному образі тримаючи в руках спортивну сумку)

- Ми?

- Забуть! Пішли! (Сказав він впевнено і ми пішли в сторону ліфту) Коли ми спустились на стоянку ми підійшли до окремої зони.

- Яка твоя? (Запитала я)

- Всі! (Сказав гордо він дивлячись на 4 автівки)

- Ха, ну хто б сумнівався? А чому ми стоїмо?

- Я думаю на чому буде швидче! Сіда! (Сказав відкривши чорний спорт кар)

Кинувши сумку на заднє сидіння Кріс зайняв місце водія і подивився на мене.

- Пристебнись! (Сказав серйозно він)

- Ти так говориш як ніби... (Я не встигаю договорити як ми різко зриваємось з місця і на швидкості виїжджаємо зі стояни) Я схопилась за ручку дверей і зажмурилась від скрипу гальм і шин. Крістіан обганяв всі автівки встигаючи на всі світлофори.

- Кріс повільніше! Ти нас угробиш! Мені потрібно в аеропорт, а не в морг! (Нагада я йому)

- Не парся! (Сказав він і потягнувся до панелі увімкнувши гучну музику) Слава богу що він не пілот, подумала я вже сотий раз!

На дорогу ми витратили хвилин 10. Крістіан припаркувався біля входу і з усмішкою глянув на мене.

- Ми на місці! Сподіваюсь тобі сподобалась наша поїздка!

- Я більше ніколи не сяду до тебе в машину!

- Прийму це за дякую! Біжи! В тебе рейс! (Більше не сказавши йому ні слова я пішла прямісінько в аеропорт) Як добре що минулого разу я залишила свою форму в кабінеті диспетчера.

- Нарешті! Де ти була? Я вже хотіла знімати тебе з рейсу! (Казала мені Оля поки я переодягалась і приводила себе в порядок)

- Ні все добре! Просто вчора був важкий день!

- Ясно! (Протягнула вона) До речі в тебе сьогодні новенький, нізащо не вгадаєш хто це! (Сказала вона)

- Ага! Все мені час! Там розберусь! (Сказала я і вибігла з кабінету)