Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Як мала дитина!

Приземлившись в Києві літак під'їхав до аеропорту і люди вийшли з літака через рукав прикріплений до боїнга. Коли в літаку залишились тільки борт провідники з кабіни пілота вийшли пілоти.

- О пацани, мені з вами потрібно перетерти дещо! (Сказав Кріс головному пілоту) Говорив він, а стидно було мені

- В нас немає часу! (Сказали вони й глянувши на мене вийшли)

- Крістіан!

- Що? (Здивувався він)

- Що? Ти ще й питаєш! Ну що ж скажу доступною тобі мовою! Фільтруй свій базар! А то не дивлячись що вони пілоти, виховані, психічно врівноважені й дисципліновані люди колись вони начистять тобі табло! Тому щоб уникнути цього слідкуй за своїм сленгом! (Його очі полізли на лоб)

- Ого, наша мігера знає такі слова! Признаю здивувала! Але я що винен що наші старікашки не розуміють сучасної мови? Я просто хотів домовитись з ними, щоб в наступний раз я допоміг підняти їм цю пташку! Я так подумав, їм і так різниці немає! Відпочинуть заодно!

- Думаю вони обійдуться без твоєї допомоги!

- Думаєш? (Серйозно запитав він)

- Звісно, не хвилюйся! (Сказала я цілком серйозно) А взагалі дивлячись на тебе я б краще довірила крісло пілота п'ятирічній дитині ніж тобі! Тому забудь! Доступ в кабіну є тільки в мене! Посторонім немає що там робити!

- Як син власника цього літака можить бути постороньім? (Мені настільки набридли його жарти що я просто мовчки вийшла з літака) Наступний рейс аж за 15 годин тому є час відпочити.

Вийшовши з аеропорту я дочекалась своїх колег і сівши в міні бусик ми всі разом поїхали в готель. Зазвичай авіякомпанія забезпечує нам проживання коли ми літаємо на декілька днів тому все було готово до нашого приїзду.

- Доброго дня! (Сказала привітна дівчина на рецепції готелю)

- Доброго! Ми з компанії "Аерлан" в нас бронь 5 номерів! (Сказала я протягуючи наші паспорти)

- Так, ось ваші ключі! 2 стандарти і 3 сімейних! (Сказала дівчина)

- Оу стапе! Тут помилка! А де президентський люкс? (Почувся голос Кріс за моєю спиною)

- Ні, помилок немає! Все правильно! (Відповіла дівчина з рецепції)

- Вибачте просто наш стюард з особливим почуттям гумору!

- Я взагалі-то серйозно! Батько не міг мене так підставити! (Я схопила його за руку і відвела від рецепції)

- Крістіан заспокойся! Мені набридли твої приколи! Судячи з нашого першого рейсу, я гарантую тобі твоє звільнення одразу як тільки ми повернемось в Іспанію! Це не жарти! Ти працюєш з людьми в небі! Ти відповідаєш за їхнє життя! Це все серйозно! А для тебе це хіханьки й хаханьки! Ой в мого тата депресія! Який я бідний нещасний! Не дали зробити селфі за штурвалом! (Перекривляла я його і мовчки обернулась пішла до ліфта)

- Це було обідно! Чому ти мені не віриш? (Почувсь його сумний голос)

- Тяму що якби ти був тим за кого себе вдаєш ти б сьогодні не був стюордом, а сидів в бізнес-класі пив своє хенесі в компанії якихось дівчат. А в Києві те бе б зустріла охорона і ти б на своєму спорткарі помчав прямо в клуб!

- Я теж так думаю! Це все не для мене! Але тато не захотів мене слухати! Вот реально який з мене стюард!

Я стояла і дивилась на нього. На перший погляд, нормальний хлопець! А насправді тупий як пробка! Як він пройшов атестацію для мене ще досі залишалось загадкою. Проігнорувавши його питання я взяла ключі з рецепції ми з дівчатами пішли у свої номери.

Привітик ❤️
Як вам нові глави? Не забувайте що ваші думки важливі для мене!