Сюрприз з наслідками чи ще один шанс?

172 9 0
                                    

Від лиця Кріса

Сидівши на дивані у своїй квартирі я дивився в одну точку на стіні стараючись зібрати всі картинки в моїй голові в одну. Та в мене нічого не виходило. Коли ми сиділи з Вікою навпроти смуг в мене перед очима з'явилась спалах! Як ніби я бачив це сотні раз і знаю про це все! Я злився на себе! Навіщо я тільки попросив її відчепитись? Зараз мені не вистачає її! Вона відповідь на всі мої питання! Від якого я чомусь відмовляюсь!

Прокинувшись досить рано чую неймовірний запах млинців. Вставши з ліжка виходжу з кімнати та бачу Віку на своїй кухні. Вона як завжди пританцьовує коли... Так стоп! Я сказав "як завжди" цього не може бути я бачу її тут в перше. Вона перший раз готує для мене! Чи ні? Чесно кажучи в мене таке враження що десь я вже бачив цю картину!

- Доброго ранку! (Сказала вона як завжди з посмішкою)

- Привіт! Слухай вчора я...

- Нічого страшного! Я не ображаюсь якщо ти маєш на увазі це! Сподіваюсь тобі пішли на користь твої вчорашні посиденьки на одинці!

- Чесно кажучи не дуже! В мене багато питань!

- Чудово! Я з радістю дам відповідь на них після сьогоднішнього експерименту! (Загадково сказала вона)

- Експерименту?

- Ага, це ще один шанс згадати тобі все! Тому снідай і поїдемо!

- Гаразд, як скажеш! (Усміхаючись сказав я і взявши виделку почав їсти)

Як тільки ми сіли в автівку Віка протягнула мені пов'язку!

- Навіщо це? (Здивувався я)

- Місце в яке ми їдемо це сюрприз для тебе! Можна? (Запитала вона і після мого кивку зав'язала пов'язку) - Не хвилюйся тобі сподобається! Все під контролем!

- Дякую! Ти прям заспокоїла!

Від лиця Віки

Ми їхали в повній тиші в сторону ангару в який мене возив Кріс. В ньому стоїть симулятор польоту. Батько Кріса вже очікує нас там. Він погодився допомогти мені та запустити симулятор! Я сподіваюсь що в Кріса вийде все згадати!

Коли автівка зупинилась на стоянці я вийшла й обійшовши автівку допомогла Крісу. Тримаючи його за руки я поволі пішла до входу.

- Куди ми йдемо? (Запитав з цікавістю він)

- Зачекай ще трішки! Ми майже не місці! (Відповіла я і як ми зайшли побачила тата Кріса який привітався зі мною кивком) Крістіан не повинен поки що знати що тут його батько.

Зайшовши в кабіну я посадила Крістіана в крісло головного пілота.

- Зачекай секунду!

- Можна я розв'яжу пов'язку?

- Ні! Не зараз! (Говорю я і вийшовши з кабіни даю знак татові Крістіана і зачиняю двері в кабіну. Ну що почали! Сподіваюсь все вийде!

Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!Where stories live. Discover now