Не все як завжди...

241 12 0
                                        

Сидівши поряд з Вікою я знав що все буде добре, але чомусь досі винив себе. За вікном стемніло, а вона ще не приходила до тями. Я хвилювався на рахунок цього, але лікарі стверджували що це нормально. Тримаючи її за руку я розмовляв з нею, так мені було спокійніше.

Від лиця Віки

Розплющивши очі я спочатку нічого не зрозуміла. Я знаходилась в приміщені з приглушеним світлом. перевівши погляд на одну зі своїх рук я помітила капельницю. Я в лікарні одразу зрозуміла я. Вони все-таки встигли. Коли я подивилась на право побачила Кріса який сидячи на кріслі схилився на моє ліжко і солодко спав тримаючи мене за руку. Усміхнувшись я поглядала його по голові від чого він прокинувся.

- Віка! Зачекай я покличу лікаря! (Сказав він і вже хотів піти як я схопила його за руку)

- Ні, не йди! (Я посунулась трішки в бік) - Побуть зі мною! (Крістіан довго не думаючи ліг поряд) Лише коли я опинилась в його обіймах зрозуміла що ледь не натворила. Я сердилась на себе! Навіщо я тільки випила пігулки, чому в мене взагалі з'явились такі думки.

- Ти налякала мене прінцес! Я ледве не втратив тебе! (Прошепотів Кріс, він згадав!) - Не роби так більше! (У відповідь я лише промовчала посмішкою на лиці! Кріс лише сильніше притиснув мене до себе)

Місяць по тому

Стоявши навпроти дзеркала в кімнаті Кріса я поправляла свою форму борт провідника. Після того як мене виписали з лікарні він не відходив від мене ні на крок. Я переїхала до нього і в нас в принципі все налагодилось. Сьогодні в Кріса перший рейс в якому він будить головним пілотом. Для нього як і для мене це дуже важливий день! З усмішкою виходжу з кімнати і йду в коридор де мене вже зачекався Крістіан.

- Пішли? (Запитала я)

- Зачекай ще секунду я забув дещо в кімнаті!

- Кріс ми не запізнимось?

- Хто б говорив! Не бійся без нас не полетять! (З усмішкою говорить він і ми разом виходимо з квартири)

Як тільки автівка Кріса припаркувалась біля входу ми вийшли та за руку пішли в середину. Пройшовши перевірку ми потрапили на боїнг. Кріс неймовірно дивився в формі пілота! Очей не відвести! Поцілувавши мене він пішов в кабіну, а я залишилась в салоні.

Від лиця Автора

Наші пташки знову разом і знову в небі. Це неймовірно важливий день для них! Який можливо змінить їхнє майбутнє! Літак наповнився пасажирами. Вікторія стояла посеред салону величезного літака і приготувалась провести інструктаж. Та знала б вона що він закінчиться не як завжди...

Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!Where stories live. Discover now