Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Дякую тобі!

Від лиця Крістіана

Все пішло не по плану. І зараз і був розсердженим не на жарт. І в мене було лише одне питання. Хто зіпсував мені цей момент? Різко відстрибаю ремінь безпеки та виходжу з Симулятора літака. І що я бачу? Мій батько з усмішкою на всі 32 стоїть на в проти мене, а один з його охоронників сидить за пультом керування капсулою.

- Ну що покатав дівчину?

- Навіщо ти це зробив? Ти налякав її!

- І чому я не здивований? Бідна дівчина навіть не знала що це тренажер? Молодець Кріс! Браво! (Повертаюсь в салон і підхожу до Віки яка ще досі нічого не розуміє) Присідаю біля неї

- Вік! (Вона повернулась до мене та обійняла так сильно як тільки змогла) Її маленькі ручки на своїх плечах і сльози з очей.

- Мені дуже шкода що батько не вірить в тебе! (Прошепотіла вона мені на вухо, а я не хотів говорити їй правду) Вона повірила в мене...

- Вікторія? (Здивовано сказав мій батько)

- Маріо? (Здивовано говорить Віка)

- Вибачте, я не знав що це ви! Я думав що це Кріс розважається з дівчатами! (Ловлю її не зрозумілий погляд)

- Вік це тренажер! (Говорю я на одному диханні) - Пробач, все мало бути не так! Я хотів здійснити твою мрію! (Я очікував що вона розсердитья, але вона знову мене обійняла)

- Я, мабуть піду! (Сказав тато вийшовши з кабіни)

- Вік я...

- Мовчи! (Прошепотіла вона) - Я злякалась! За себе за тебе! (Ще більше заплакала вона)

- Ой ну ти чого! Я б не зробив нічого що могло загрожувати твоїй безпеці, а я? За мене взагалі не потрібно хвилюватись, я невмирущий! Від мене нереально позбутись! (Вона відірвалась від мене і витирала сльози)

- Чому ти не сказав мені?

- Я хотів зробити сюрприз, думав що тобі сподобається, але на жаль все пішло не за планом! Але ми можемо зробити все спочатку! Ти ж хотіла стати пілотом! Сьогодні в тебе є така можливість (З посмішкою сказав я) Вона усміхнулась і практично непомітно кивнула головою. Фух все врятовано.

Від лиця Віки

Замість того щоб розізлитись я погодилась. Погодилась політати! Це так не схоже на мене. Поки Кріс налаштовував тренажер я згадувала все що відбулось декілька хвилин назад. Ми падали хоч і не по справжньому, але в цей момент я не знала цього. Тоді я думала що це кінець, але все-таки довірилась Крісу, повірила в неможливе. І зараз я розумію що батько Кріса дарма не вірить в сина!

- Все готово! (Сказав Кріс сівши за штурвал)

- Можна я?

- Звісно! Переведи закрилки в...

- Я знаю! (Перебивши його сказала я)

- Ти диви яка смілива! (Засміявся він) Я набрала швидкість і практично взлитіла, але втративши контроль над літаком впала. Екран загорівся червоним, а я перевела погляд на Кріса.

- Ой... (Тихо сказала я)

-Принцес ви щойно розтрощили мені літак вщент! Але ви не хвилюйтесь в мене є ще декілька для вас!(Я засміялась з його слів)

- Ой, да ладно тобі це ж тренажер!

- Ладно йду запущу щораз.

3 години ми провели в симуляторі. Це було неперевершено! Відчуття зльоту, самого польоту, а потім і посадки. Сьогодні Крістіан втілив мою мрію в життя. І я вдячна йому за це! Це було смішно і цікаво одночасно! 4 рази я не могла злетіти, а Крістіан підкалував мене. Але з його допомогою в мене все-таки вийшло. І я вдячна йому за це.