Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Дружній вечір

Від лиця Крістіана

Я проснувся з чудовим настоєм і посмішкою на лиці. Від однієї думки. про те що в сусідній кімнаті спить Вікторія я розумію що сьогодні будить чудовий день! Сходивши в душ я зрозумів що не все так добре! Дещо пішло не плану! Я на диво добре себе почував! Вчорашні старання Вікторії пішли не на смарку, але це як мінімум не входило в мої плани! Я впевнений що як тільки вона переконається що я в нормі одразу піде! Так Кріс, думай! Придумав!

Від лиця Вікторії

Крізь сон чую чийсь кашель. Відкриваючи очі розумію що я все-таки залишилась в Крістіана. Так і знала що варто було зразу піти. Цікаво як я опинилась в цій кімнаті? Наскільки я пам'ятаю я заснула на дивані. Так добре! Раз я тут піду подивлюсь як там Кріс.

- Можна? (Запитую я заходячи в кімнату)

- Заходь! (Пошепки говорить він) Підходячи до ліжка забираю в нього градусник. 38 і 7 погано!

- Як ти себе почуваєш?

- Так собі! Але якщо ти хочеш можеш йти! Я сам справлюсь! (Говорить він пошепки охриплим голосом) Його точно не можна залишати одного!

- Я не піду поки не спаде температура! Лижи, я зараз зроблю щось поснідати та принесу ліки!

- Подзвони охороні вони все принесуть!

- Я бачила продукти в холодильнику! Думаю я справлюсь! (Сказала я і вийшла з кімнати)

Від лиця Крістіана

Не дарма мені говорили що я актор від бога! Трішки в'ялого погляду, розмова пошепки й ось вуаля! Кікімара повірила і залишилась в мене! За декілька хвилин почув смак дитинства якій йшов з кухні. Одразу вставши з ліжка пішов на запах.

Картина яку я застав була настільки мила і неповторна. Віка стояла біля плити і жарила млинці пританцьовуючи.

- Мило! (Сказав я своїм звичайним голосом) Чорт зовсім забув!

- Ти чого лякаєш! Тобі вже краще? (Запитала з цікавістю вона)

- Трішки краще! В мене хороший лікар! (Сенсу косити під хворого вже не було тому я присів за стіл і поводитися як завжди)

- Ось тримай! Смачного! (Сказала вона поклавши перед мною млинці з повидлом)

- Мммм! (Сказав я та одразу почав їсти) - Смакота! (У відповідь вона лише усміхнулась)

В голові одразу почали з'являтись картинки з минулого. Я малий сиджу на кухні, а мама готує мені сніданок, скоро спуститься тато і ми будимо снідати. Тоді вони говорили мені що я найкраще в їхньому житті. Але я виріс і розчарував їх! І ось мені 22 на моїй кухні пританцьовуючи робить сніданок симпатична брюнетка, яка по сумісності мій шеф. Головний борт провідниця командує мною в практично моїй компанії! Боже, куди котиться цей світ!

- Я помию! А ти випий ліки та лягай! (Сказала вона забираючи в мене посту тарілку)

Зробивши все як вона сказала я пішов в кімнату. Все ідеально! Зараз подивлюсь фільм і турбуватись ні про що не потрібно! Тепер в мене є персональна няня! Я усміхнувся своїм думкам.

- Ось тримай! (Сказала Вікторія поклавши на ліжко піднос з трав'яним чаєм і сирником)

- Дякую!

2 дні поспіль

Я сидів у вітальні коли з кухні прийшла Вікторія тримавши в руках попкорн. За ці дні ми здружились з нею.

- Ну що? Що будимо дивитись? (Запитав я її)

- Не знаю! Обирай ти! (Сказала вона сівши на диван)

- Давай зомбі апокаліпсис? (Пожартував я)

- Окей!

- Ти серйозно?

- А ти ні? (Здивувалась вона) У відповідь я лише усміхнувся і включив фільм.