Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Няшка

Від лиця Автора

Вечір був чудовим. Батьки Віки показували дитячий альбом Віки та розповідали історії з її дитинства. Батько Вікторії запропонував з'їздити разом на риболовлю на вихідних як тільки почув що Крістіан ні разу цього не робив. Вечір був по сімейному затишним, та скоро підійшов кінцю. Крістіан відвіз Вікторію до дому.

Від лиця Віки

Форма стюардеси, пучок на голові та трішки майкапу і я готова до сьогоднішніх рейсів. Поки їду в таксі згадую вчорашній день який викликає посмішку.

- Ви стюардеса? (Запитав таксист кинувши погляд на мене через дзеркало)

- Так! (З гордістю сказала я)

- Куди летите?

- Зараз в Київ потім назад сюди потім Іспанія-Лондон, Лондон-Москва, Москва-Іспанія

- Ого, багато! А в мене донька з внучкою сьогодні мають прилетіти з Лондона!

- В котрій годині?

- 17:00 буде тут!

- Це мій рейс! (Усміхаюсь йому)

- Цікаво! Ось це співпадіння! Ну що ж можливо ще зустрінемось! Ми на місці!

- Дякую, до побачення! (Розраховуюсь і виходжу з автівки)

Підхожу до усміхненого Кріса на вході в аеропорт.

- Хай прінцес!

- Привіт! (Усміхаюсь йому) - Пішли?

- Пішли! (Заходимо в аеропорт і я одразу ловлю погляди робітників аеропорту, а Крісу ходьби що, він звик до такої уваги)

- Доброго дня! (Віталась я з пасажирами) Раптом на боїнг піднялась Оля

- В мене для вас посилка! Відповідаєш головою! (Сказала вона мені)

- Клас, що там в нас? (Запитав Кріс)

- Це змія для Київського зоопарку!

- Яка няшна! (Усміхнувшись сказав Кріс)

- Укус цієї змії смертельний! (Усвідомила нас Оля) Щось небезпечне на борту одночасно з Крісом це бомба повільної дії.

- Так, добре! Давай сюди! (Забираю контейнер і отримаю ще один сюрприз)

- Ось графік харчування! Його потрібно годувати кожних 40 хвилин! Незабуте! (Сказала Юля і вийшла з літака) Повертаюсь до Кріса в якого вже руки чешуться!

- Давай домовився! Ти не підійдеш до цього милого створіння жодного разу під час польоту!

- Так не чесно!

- Кріс!

- Тю, та ладно! (Ось і повернувся до нас Крістіан Камплані) Потрібно прослідкувати за ним! Як згадаю його фірмове "тю" аж мороз по шкурі.

Провівши інструктаж правил безпеки я перевірити ремні в пасажирів і зайняла місце стюардеси. Крістіан як на диво не проявляв жодного інтересу до нашого "особливого пасажира"

- Бажаєте щось? (Запитую в пасажирки)

- Так, можна будь ласка каву без кофеїну! (Зауважую що його немає на столику)

- Я принесу! (Сказав Кріс і швидко пішов за потрібною колбою)