Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Невже це кінець?

Від лиця Віки

Відкривши очі я спочатку нічого не розумію. Голова сильно боліла, та за декілька секунд я розумію що знаходжусь в перевернутій автівці. Перевівши погляд в бік бачу Крістіана, а потім темрява.

Від лиця батька Крістіана

Я стояв поряд з фуршетним столом розмовляючи зі своїми інвесторами. Та розмову перервав телефонний дзвінок.

- Ало?

- Доброго вчора, це поліція! Вам знайомий Крістіан Камплані?

- Так, це мій син! А що він встиг начудити?

- Сер ваш син потрапив в дтп! (Сказав поліцейський)

- Як це? Що з ним?

- Сер його і дівчину направили в лікарню номер 15! (Я поклав трубку і швидко вийшов з приміщення)

- Сер щось трапилось? (Запитав охоронник)

- Кріс попав в аварію! Піджени машину негайно! Поїдемо в лікарню!

- Так сер!

За декілька хвилин ми вже їхали по трасі. Мені довелось втримати це в таємниці від своєї дружини. Тільки вчора вона дізналась про аварійне приземлення, а тут її син потрапляє в лікарню. Всю дорогу до лікарні я лише молився щоб він був живий! Я згадував моменти з його дитинства. А на очах з'являлись сльози. Все буде добре! Я впевнений в цьому!

- Доброго вечора! (Сказала дівчина на рецепції лікарні)

- Доброго, в якій палаті знаходиться Крістіан Камплані!

- Сер він зараз в реанімації! У важкому стані!

- Як мені потрапити до нього?

- Туди не можна! (Лише один мій погляд у відповідь на її фразу і дівчина продовжує говорити) - Підніміться на третій поверх! По коридору на право! Дальше прямо, палата 340

- Дякую! (Я майже пішов як згадав про Вікторію) - Скажіть будьласка, а дівчина?

- Дівчина?

- Їх повинно було бути двоє! Яворська Вікторія!

-Секунду! (Дівчина глянула щось на комп'ютері) - Дівчина в палаті 280 в неї незначні травми. Але вона поки що не приходила до себе!

- Добре дякую!

Від лиця Віки

Розплющивши очі я бачу білу стелю. Перевівши погляд в бік розумію що лижу в палаті. До руки прикріплена крапельниця. Голова тріщить і я слабо розумію що сталось.

- Ви потрапили в аварію! Як ви себе почуваєте? (Запитала медсестра яку я не одразу побачила)

- Все гаразд! (Раптом в середині мене просинається дике відчуття паніки) - А де Крістіан?

- Крістіан? (Здивовано говорить вона)

- Так! Хлопець! Він був зі мною! Крістіан Камплані! (В цю секунду в палату заходить тато Кріса)

- Привіт!

- Доброго дня! (Говорю здивовано я) - Де Крістіан? (Вони переглянулись між собою) - Скажіть мені вже нарешті де він! (В паніці говорю я)

-  Він....

- Скажіть вже нарешті!

- В Кріса зупинилось серце...