Ціна Кохання або навчи мене жити як ти!

Турбота

Від лиця Крістіана

Всю ніч в мене була температура і взагалі я почував себе жахливо. О 2 годині подзвонив охороні, щоб вони повідомили в аеропорту що я нікуди не полечу і привезли мені якісь ліки. Та краще не ставало! Я лежав в ліжку коли почув стук у двері. Та коли я відкрив був шокований! Кікімара?

- І тобі привіт! Заходь! (Сказав я захриплим голосом)

- Оуу, що з тобою? Чому тебе зняли з рейсу? (Запитала вона схвильовано, а я усміхнувся собі в думках) Малеча хвилювалась за мене, мило!

- Я трошки прихворів, нічого серйозного! (Вона різко торкається моєї голови тильною частиною своєї руки)

- Трошки? Та ти весь гориш! Так, а ну пішли! (Вона знімає взяття і заходить на кухню)

Вона подивилась на ліки й глянула на мене обуреним поглядом.

- Це все не підходить! Тут все від температури і все! Я схожу в аптеку, а ти ляж!

- Мило! Будиш мене лікувати!

- Ні, ти не виліковний! А ось твоє горло! Можливо!

- Стій, зараз Алекс все принесе!

- Алекс?

- Мій охоронник він внизу! (Вікторія в перше погодилась зі мною і продиктувавши список лік пішла на кухню) Я уважно спостерігав за тим як вона заварювала для мене чай! Це було якось дивно та не звично! Ще ні одна дівчина не робила цього! Не турбувалась про мене.

- Ось, тримай! Випий і лягай! (Сказала вона)

Я зайшов в спальню, і ліг в ліжко спостерігаючи як Вікторія закрила штори та відкрила вікно, щоб в кімнату потрапляло свіже повітря.

- Я зараз піду і захлопну за собою двері! А ти поспи, а коли проснешся випий ліки, я залишила тобі список як і що приймати! (Ні, подумав я! Я не хочу, щоб вона йшла як всі! Просто закривши двері!)

- А якщо мені стане гірше?

- Подзвониш охороні ну або мені, а ще краще виклич лікаря! В мене завтра рейс тому мені потрібно йти готуватись! (Сказала вона, так ось в чому проблема!)

Я потягнувся до телефону.

- Ало, Алекс повідом, будь ласка що Вікторія не будить літати приблизно тиждень! (Сказав я і зловив не зрозумілий погляд Вікторії)

- Так сер! Як ви себе почуваєте?

- Все добре! Дякую! (Сказав я і поклав слухавку)

- Все! Проблема усунена!

- Кріс так не можна! Це моя робота! (Сказала вона не зрозумілим тоном, але один її погляд давав мені знати що вона все-таки хочить залишитись)

- Я не хочу сидіти тут сам! А з тими бовдурами я швидко ласти склею! Залишайся в мене!

- В тебе? (здивувалась вона)

- Так! В мене є гостьова кімната! Я думаю там тобі будить комфортно! Будь ласка! (Сказав я від чого сам був шокований! Боже Кріс що з тобою відбувається! Ти просиш дівчину залишитись!? Серйозно?)

- Давай так! Я побуду до вечора, а оскільки через тебе я тиждень нікуди не літаю то зайду до тебе завтра рано! (Сказала вона вийшовши з кімнати)

Коли я проснувся помітив що на вулиці вже стемніло, а на годиннику була 9 година вечора. Я вийшов з кімнати думаючи що скоріш за все Вікторія вже пішла, але я помилився. Сьогоднішні рейси так її втомили що вона заснула в мене на дивані читаючи книгу про авіацію. Вона так мило спала що я не втримався і зробив фото. Ще трішки полюбувавшись картиною я взяв її на руки та заніс в кімнату для гостей. І знову все як ти й хотів ! Подумав я. Вона залишилась! Хоч і через те що заснула, але це дрібниці! Я накрив її та тихо вийшов з кімнати.