Крістіан - Розбещений хлопець. Син власника авіакомпанії. Він отримає все що тільки забажає. Дорогі іномарки, тусовки, подорожі. Він у всьому бачить позитив. Веселий та енергійний.
Вікторія - Мила дівчина яка закохана в небо. Вона працює борт прові...
Ми сиділи в альтанці. Нічне небо і ліхтарики, я і Крістіан. Що може буди краще?
- Знаєш, в понеділок відбудеться мій перший рейс!
- Куди?
- В Нью-Йорк! І я хочу, щоб ти полетіла зі мною!
- Але моя команда! І твій батько!
- Я все налагоджу! Все буде добре! Якщо ти звісно хочеш! (Невпевнено сказав він, а з посмішкою обійняла його)
- Хочу! (Декілька хвилин ми сиділи в повній тиші)
- Знаєш, в мене є хороша ідея!
- Яка?
- Давай завтра злітаємо на Кубу! Пробудимо там до неділі! Проведемо час разом і наберемось сил перед нашим рейсом! (З усмішкою сказав він)
- Хороша ідея!
- Ну що ж тоді думаю варто їхати до дому! Завтра прокинемось рано та одразу поїдемо в аеропорт!
- Гаразд! (Крістіан взяв мене за руку і ми пішли в ресторан) Невеличка стежка привела нас до входу)
- Тату, ми вже ідемо!
- Так швидко?
- В нас завтра рейс на кубу! Хочемо трішки відпочити!
- Гаразд, як скажеш! (Кріс обійняв батька на прощання)
- Гарного вечора сер! (Сказала я і ми вийшли з приміщення)
На дворі нас вже очікувало підігнане авто Кріса. Він відкрив мені дверку і допоміг сісти в середину. Незабаром він сидів зі сторони водія і з усмішкою дивився на мене.
- Щось не так?
- Ні, все гаразд! (Сказав він і завівши автівку рушив з місця) На спідометрі далеко за 100. Крістіан уважно дивиться на дорогу тримаючи мене за руку. В моїх голові з'явились думки про те що було б зараз якби я не зустріла Крістіана? Де б я зараз була? Що робила? З ким? Як щоб мене колись запитали чи хотіла б я щось змінити я б сказала що ні! Зараз я з людиною яку люблю! З якою готова піти на все! Ми пройшли з ним велику кількість ситуацій. Більшість звісно були по його ініціативі, але я вдячна йому за це!
Від лиця Крістіана
Ми їхали по трасі. За вікном розмитий пейзаж. Я перевів погляд на Віку. Її лице освітлювали нічні ліхтарі.
- Про що ти думаєш? (Запитав я її)
- Про тебе! (Не думаючи сказала вона) Я зустрів її погляд. Піднявши свою руку в якій була рука Віки та поцілував її крізь посмішку. Знову перевожу погляд на дорогу, а дальше світло фар, звуки гальм, крик Віки й темрява....
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
