DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

07. U.

Hoaprox – Ngẫu Hứng

SPIRIT BØMB – Ocean

– Ти такий блідий. Глянути на тебе лячно, – Донук говорив повільно, бо був зосереджений на роботі – вранці йому притягли годинник на ремонт.

Чоловіки сиділи за одним столом ще з обіду, і Юнґі, вкотре потонувши у своїх думках, не почув:

– Що? Ще раз.

– Я кажу, що ти білий на обличчі, як стіна, – старший лялькар зиркнув на Юнґі, який сперся на стіл, рахуючи свої таблетки, після розділяючи їх по три штуки. – В тебе болять ноги? Чи ти просто захворів? Сподіваюся, ти бодай не п'єш.

– Ні-ні, все гаразд, я не п'ю, – він провів долонею по жорсткому столу, щоби зібрати всі таблетки в одну купку.

– Гроші потрібні?

Юнґі знизав плечима.

– Якого біса, Міне?.. – Донук із гуркотом кинув на стіл інструменти, підвівшись зі стільця. – Щоб тебе...

Старший лялькар широкими кроками піднявся на другий поверх. Це був його поверх, де були кімната, ванна та кухня. З появою помічника в Донука нарешті з'явився час прибрати свій куточок. Раніше тут був жахливий безлад, а зараз на другому поверсі панував натяк на затишок. Донук навіть відмив сервіз, який за роки покрився липким жовтим прошарком пилу, і купив кілька вазонів із квітами, назв яких він не запам'ятав.

Взявши гаманець, чоловік спустився назад до Юнґі, кинувши йому перед носом добрячу пачку грошей.

– Якось рано.

– Бери гроші, не дратуй мене. Вважай, що це аванс за наступний місяць.

– Та роботи й так мало. Не потрібно, – Юнґі, відчуваючи за собою вже чималий обов'язок, вирішив відмовитися.

Донук лише відійшов, щоби сісти назад за стіл.

– Ти перший розумний працівник у мене за весь час. Твої ляльки навіть мають більший попит, ніж мої. Ти заслуговуєш на премію, – чоловік витяг ноги під столом. – Як там твоя лялька? Ти нещодавно був такий радісний, що я подумав, що в тебе все вийшло. Але зараз ти знову, як ходячий мрець, як мара Господня.

Поки рано говорити.

Юнґі, відчувши легку тривогу, що завібрувала в грудях, закинув у рот таблетку, запив великим ковтком уже холодного міцного трав'яного чаю. Він ще сам не розібрався в тому, що відбувається, не встиг відпочити та усвідомити. Юнґі поки що не готовий ділити цей хрест ще з кимось. Аж раптом почуття ревнощів, що ніхто не має бачити його Чіміна, застрягло десь під ребрами, заважаючи йому вдихнути на повні груди. Жадібність і одночасно тривога ще ніколи не відчувалися так гостро.