DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

17. L.

Sub Urban – KMS

Прокинувшись від шуму на кухні, Чонґук зітхнув і підвівся з ліжка. Сни були такі заплутані, що йому так і не вдалося відпочити. Він глянув на годинник – майже п'ята година ранку. В надії на те, що хтось із хлопців влаштував собі дуже ранній сніданок, Чон, одягнувши лише штани, вибрався з кімнати. Найменший промінь світла спричиняв біль в очах, а спина нила від незручної для сну пози.

Заглянувши на кухню, він щиро засмутився, побачивши, як Сокджин сонно помішував чай, стоячи босоніж на холодній чорній кахельній плитці, а Намджун, маючи не менш пом'ятий вигляд, пив каву, сидячи за маленьким столом біля вікна. Світильники були вимкнені, кухню освітлювало лише світло від ліхтариків із вікна, від чого Сокджин робив усе повільно та акуратно.

– Весь будинок сьогодні не спить чомусь, – хмикнув Намджун, глянувши на Чонґука. – Ґуку, чого завмер?

Той збирався піти геть, але Сокджин, почувши ім'я, різко обернувся, поправивши на плечах халат.

– Та проходь, якщо ж збирався... – Джин взяв свій кухоль, а потім сів за стіл навпроти Намджуна.

Ґук сподівався, що застане хлопців, щоби послухати кілька жартів, а не сонне невдоволене начальство.

– Так, – кивнув Ґук, зібравшись узяти лише води.

Хлопець поглянув на Сокджина, який дивився на Намджуна, поки той не заговорив:

– Ґуку, поїдь до Юнґі.

– Привезти його? – він завмер з чайником у руках, обернувшись до командира.

– Ні, – Намджун видихнув. – Перевір, як він. Якщо захоче приїхати з тобою зараз, то ні.

– Напевно... – Ґук підійшов ближче. – Звісно захоче. То зараз поїхати?

– Зараз. Зроби так, щоби він не захотів приїхати з тобою. Скажи, що якщо хоче, то може прийти після шостої години вечора. Я ж до вечора буду не в місті, – Намджун трохи голосно опустив каву на стіл. – Може, о сьомій вечора забереш його.

– Отже, зараз же перевірити, як він?

– Так, – кивнув Сокджин.

Чонґук одразу зрозумів, що Сокджин, напевно, мозок виніс Намджуну, щоб той дізнався, в якому стані Юнґі, а Ґук просто невчасно прокинувся.