DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

15. F.

Lewis Blissett – Killing Butterflies

– Ти як?

– Мене зараз знудить, – руки Сокджина тремтіли, він намагався щільніше закутатись у ковдру.

– Тільки вийди з машини, – пирхнув Намджун, відчинивши дверцята.

Джин підвів на нього болісний переляканий погляд. Його тіло так тремтіло, що мусив до скреготу зубів стискати щелепи, аби зуби не цокотіли.

– Джуне, я серйозно, це якийсь жах. Я думав, цей Юнґі або помре на місці, або перекине стіл.

– Ходімо в дім, ти ж змерзнеш, – Намджун простягнув йому руку з розкритою долонею догори. – Сонце, якщо ти всіх жалітимеш, то сам знаєш, чим це закінчиться. Ми й так занадто довго були добрими.

– О-о, ти навіть не уявляєш, що це за лялька. Побачиш – відразу зрозумієш, чому Юнґі так далеко посилав тебе та не боявся, – Сокджин різко видихнув, а потім вибрався з машини, так і не взявшись за руку, що мала допомогти стати на ноги. – Все це можливо. Юнґі брехав нам. Ходімо, – темна вовняна та жорстка ковдра тягнулася по землі, що була вкрита тонким шаром снігу. – Нехай віднесуть його до моєї кімнати, чи що...

– Його? – Намджун опустив долоні на плечі хлопця, щоб ковдра не впала.

– Це все-таки хлопчик.

– М-м, ні. Не до тебе нехай віднесуть. Ти й так уже втомився.

Намджун вибрав чотирьох молодших офіцерів, які допомагали Сокджину в усьому. Двоє обов'язково крутилися поруч, немов особиста охорона, на зміну їм були наступні двоє. Сьогодні поряд були всі четверо, і Намджун покликав їх до себе. Він приставив деяких до Джина в перший місяць його появи, і ті були варті будь-який грошей. Хлопці володіли бойовими мистецтвами та могли захистити навіть від стріли, націленої у серце. А найголовніше – у них не було батьків та близької рідні, що більше прив'язувало до роботи. Намджун був би радий навіть перетворити їх на євнухів, позбавивши чоловічої гідності, щоб ті точно були бездоганними та вірними.

– З машини, а потім у вітальню на першому поверсі.

Серед них був улюбленець Намджуна Джиньон та новенький найманець Чонґук. Коли багажник відчинили, Чонґук вперше за пів року побачив ляльку, що належала Юнґі, і жахнувся. Він уже давно геть-чисто забув, яким шокуюче реальним був цей ляльковий хлопець, надзвичайно схожий на людину. Здавалося, у багажнику лежав свіжий труп.