Øfdream – First Woe
Коли Намджун вийшов з кімнати, то схопив за руку служницю, що пробігала темним коридором, і пригрозив:
– Якщо хтось тут скаже йому хоч слово про руп у місті, то я закопаю вас усіх особисто. Нічим його не лякати, хай відпочиває.
Дівчина оціпеніла з викривленим виразом обличчя, кілька секунд усвідомлюючи, що їй сказали, а потім протараторила:
– Так, пане, я передам усім зараз.
– Де моя людина?
– Напевно, у своїх покоях, пане.
Почувши голос командувача, Пак Джиньон вибіг з кімнати. Дівчина квапливо відкланятися, вона втекла сходами, поспішаючи попередити всіх, щоб тримали язики за зубами. У коридорі лишилися двоє.
– А чому Ви підстрелили Сокджина? Я коли Вас побачив з ним, то подумав, що він мертвий, і ви просто знайшли труп.
– Сокджину скажеш, що це хтось із вас його підстрелив як втікача. О, – видихнув Намджун, затягуючи пояс на талії навколо піджака, і пошепки крізь зуби відповів: – А мені Санхо не сказав, хто втік. Він не назвав імені. Він сказав, що втік чоловік.
– Справа в тому, що втекли два хлопці. Один із них – Кім Сокджин. Санхо сказав мені, що втекли Кім Сокджин та Ю Сансу.
Намджун запитливо глянув на хлопця, що мав трохи спантеличений вигляд.
– А знаєш, що сказав мені цей Сокджин? – Намджун тицьнув пальцем на зачинені двері. – Що Санхо його відпустив глянути на труп на березі річки, чи не його брат там. Він не втік, його відпустив Санхо.
Після фрази «Санхо відпустив його» Джиньон хотів сказати, мовляв, та цей хлопець просто злякався, тому збрехав Вам, що офіцери відпустили. Але найманець лиш завмер з розчиненим ротом.
Дослухавши та хвильку поміркувавши, він перепитав:
– Річки? Якої на біса річки? Та й Санхо не мав відпускати його нікуди. Звісно ж! Задля власної безпеки він, напевно, сказав би, що Сокджин втік. Хто з них збрехав? А хлопці майже одночасно втекли, до речі. Ви просто наздогнали не того. А іншого.
– І Санхо знав, що втекли два хлопці, коли говорив зі мною?
– Він сказав про другого, коли я та Югьом почали всіх там піднімати та вишиковувати під стінкою, щоб перерахувати. І я забрав речі Кім Сокджина, ну, його сумку. Вона в моїй кімнаті, гроші там на місці, тож, гадаю, що ніхто не встиг із неї щось вкрасти.
ВИ ЧИТАЄТЕ
DMoB | Dollhouse made of blood (UA)
FanfictionВоєнний час середини 20 століття. Повернувшись в місто після отриманої травми на лінії фронту, Мін Юнґі влаштовується на тиху роботу в майстерні відомого лялькаря. Там він знаходить скаліченого зламаного лялькового юнака. Юнґі вирішує реставрувати т...
