DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

12. D.

Alec Benjamin – Let Me Down Slowly (Eastern Odyssey Remix)

Почувши ключ у дверному замку, Чімін напружено завмер. Він справді кілька годин стояв смирно, боячись зрушити з місця. І виявилося, що не так просто навіть ляльці вистояти рівно на ногах тривалий час. Відчувши втому, Чімін уже збирався вибратися й хоч трохи посидіти на ліжку, але в двері хтось ломився.

Коли приходив Юнґі, то Чімін, якщо не спав, поспішав зустріти майстра, згоряючи від нетерпіння біля самого порога, поки той длубався ключами в замку, наспівуючи щось під ніс. Він знав, що чоловік відчиняє двері різко, а потім дзвінко кидає ланцюжок із ключами на кухонний стіл. Але зараз двері відчинилися тихо, а метал не брязнув об той самий стіл. Хлопець втиснувся в куток і зовсім притих.

Кроки були тихими та повільними. Чімін прислухався, як відчинилися двері у ванну, а за хвилину – в кімнату. Хтось опинився зовсім близько, а потім спробував заглянути всередину шафи, але та була замкнута на ключ. Чімін відчув вібрацію, адже шафа неслабко струснулась. З хвилину щось шаруділо, а після дверцятя гучно та різко відчинилися. Чиясь рука нишпорилася серед пальт та сорочок, а після долоня вдарилася об задню стінку шафи. Збагнувши, що хтось досліджує речі Юнґі, Чіміна охопило тремтіння. Він розумів, що його та чужинця зараз розділяла лише тонка задня стінка шафи, за якою стояв сам Чімін, забившись у куток.

Тремтіння було таким сильним, що хлопець ледь не видав себе, коли руки здригнулися та вдарилися об стіну. Холодний страх охопив тіло, Чімін не розумів, що з ним відбувається. Здавалося, ще мить – засне або знепритомніє.

Коли шум зовсім поруч припинився, далі було чути, як цей хтось розбирався з замками шухляд у столі. Чімін відчув, що з ним справді щось не так. Намагаючись залишатися при тямі, він чіплявся пальцями за стіну. Коли кроки припинились і вхідні двері зачинилися, знову почувся ключ у замку, то хлопець вибрався, сповз по боковій стінці шафи та впав на підлогу.

Юнґі повернувся так швидко, як зміг. Коли чоловік потрапив у квартиру, то нічого незвичайного не помітив – все було, як і раніше.

Він переступив поріг, кинув ключі на стіл, скинув пальто на стілець на кухні, і тихо покликав:

– Чіміне?

У відповідь тиша.

Зазирнувши до кімнати, лялькар побачив, що лялька нерухомо лежить на підлозі. Всередині похололо.