XYLØ – Afterlife
Техьон і Сокджин були поруч лише тому, що встигли наобіцяти стільки всього, коли були замкнені від світу... І цю обіцянку точно дотримались би, незважаючи на присутність Намджуна поруч.
І Сокджин, і хлопці встигли за короткий час озвучити сотні клятв.
Могили рідних Сокджина були в тому ж селищі для біженців, що ледве не на краю світу, де землі бідно давали врожай, а мешканці вмирали від виснаження. Намджун обіцяв відвезти хлопця, коли все закінчиться, і почувався трохи краще, адже виконував одне з найважливіших бажань того, кого випадково надто полюбив. Але варто було сісти в машину, де на задньому сидінні притихли Техьон з Ґуком, від яких надто віяло холодом, і Намджун теж притих. Усю довгу дорогу по Сокджину було видно, що він божеволіє від мовчання чоловіка, і хлопець раз у раз питав про настрій і самопочуття, тихо переконуючи, що все добре, і повторюючи слова подяки, наче мантру.
Заціпенівши біля могил, Сокджин більше не почувався розгублено й так самотньо на цьому світі, адже тримав за руку Намджуна. А за кілька хвилин після того, як із заплющеними очима він нарешті попрощався з близькими та пошепки розповів їм, що в нього все добре, Джин піймав себе на тому, що, чорт забирай, вдячний небесам, що поруч стоїть той, хто кинувся в ураган заради нього, втрачаючи все, що навіть не належало йому. Втрачав людей, які були і друзями, і зрадниками. Втрачав себе. І втрачав Сокджина кожен божий день під холодним зляканим поглядом карих очей. А єдине, що так і залишалося з Намджуном, це надія на те, що він колись сам буде вірно належати комусь.
Сокджину.
А Сокджин надто довго був не готовий до таких щедрих подарунків.
Це лякало.
Сокджин боявся сам себе, усвідомлюючи, скільки часу йому потрібно було, щоб усвідомити чуже кохання.
Обдумавши, здається, тисячі сторінок свого незграбного життя, Джин нарешті усвідомлював, як змінився Намджун з дня їхньої першої зустрічі й до сьогодні.
– Джуне, рідний...
Джину так сильно сподобалося це слово.
Той мовчав. Техьон і Ґук справді лякали його, нехай і сто разів вибачився. Не сміючи промовити й слова біля могил рідних Сокджина, Намджун лише кивнув, а потім у тривожних почуттях притиснув одну долоню до обличчя, заплющивши очі.
ВИ ЧИТАЄТЕ
DMoB | Dollhouse made of blood (UA)
Fiksi PenggemarВоєнний час середини 20 століття. Повернувшись в місто після отриманої травми на лінії фронту, Мін Юнґі влаштовується на тиху роботу в майстерні відомого лялькаря. Там він знаходить скаліченого зламаного лялькового юнака. Юнґі вирішує реставрувати т...
