Воєнний час середини 20 століття. Повернувшись в місто після отриманої травми на лінії фронту, Мін Юнґі влаштовується на тиху роботу в майстерні відомого лялькаря. Там він знаходить скаліченого зламаного лялькового юнака. Юнґі вирішує реставрувати т...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Невеличкий флешбек. Приємного читання.
Au/Ra – Outsiders
Daughter – Home
The Moth & The Flame – Life In The Doorway
Декілька юних японських дівчат, які приїхали в місто, щоби працювати в борделях, пошепки обговорювали, у кого кишені тугіше набиті грошима. Красуні стояли в кутку за ширмою, чекаючи, коли до них звернуться.
Це була приватна вечірка багатих хлопчиків.
Чон Чонґук лише приніс туди випивку.
Помітивши чотирьох дівчат із високими зачісками та у відвертих шовкових халатах червоного пекучого кольору, він широко розплющив очі.
Хтось легенько штовхнув його в плече, сказавши:
– Ґуку, не витріщайся. Ось гроші.
Той обернувся, але людина, що зверталася до нього, була набагато нижчою. Ґуку знадобилося кілька секунд, щоб у напівтемряві зрозуміти, що той хлопець стоїть не на рівні очей. Це був один із багатеньких хлопчиків.
Прокляття.
– Так, дякую, – Чонґук легенько вклонився, взявши виторг за алкоголь.
Щойно до бару потрапили кілька пляшок контрабандного імпортного білого вина, то його купили за лічені хвилини, а плітка не встигла навіть на губах висохнути. Ось тільки ризикувати дупою й морочитися з усім довелося саме Ґуку.
Ще раз роздивившись приміщення, щоби запам'ятати атмосферу, Ґук попрямував до виходу. До воріт його ввічливо проводили, ніби він зовсім не хлопчик на побігеньках, а має право підвести погляд вище підлоги.
Надворі було досить вітряно. Прохолодний весняний вітер витяг із легень Ґука аромат вина, опіуму та пудри розгульних дів. Думаючи про те, чи сподобалася б йому самому така вечірка, хлопець крокував уздовж вулиці. Поки що він навіть не хотів знати, про що можна говорити з такими розкішними наркоманами, багатими синочками важливих і не дуже важливих людей. Хлопець не мав огиди до них, але й у захваті не був. Якби вдалося прорватися працювати прислугою хоча б одного з них, він навіть погодився б заради розваги.
