DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

31. Pt.2 O.

Ruelle – Deep End

Щойно невелика колона машин покинула місто, то трьом начепили наручники на руки, пересадивши до кузова іншої машини, з якої більше не було видно дороги. Джин намагався запам'ятати, ніби це знадобиться, вдумуючись, скільки разів і коли вони повертали то ліворуч, то праворуч, і скільки часу їхали прямо.

Коли машина зупинилася, Чімін мав зовсім поганий вигляд, здавалося, він ледве розрізняє щось перед собою. Сокджин допоміг йому вибратися, і ляльковий, підвівши голову, побачив будинок, що майже повністю прихований за теплим заходом сонця та густими високими деревами, і це чимось скидалося на маєток Намджуна. З вікон долинала спокійна музика, створюючи ілюзію, що нічого поганого не сталося. А потім вхідні двері рипнули, показавши господаря розкішного будинку. То був чоловік, одне з імен якого – Чха Синвон. Він був із широкою сяючою усмішкою, і здавалося, йому море по коліна та все підвладне. Він був зовсім спокійний, ніби зустрічає на ґанку друзів на святкову вечерю.

– Боже мій, ну нарешті, – засміявшись, промовив чоловік, вирячившись на Сокджина, а потім перевів погляд на Чіміна, який, опустивши голову, ледве тяг ноги.

Чімін боявся глянути. Він впізнав голос, впізнав інтонацію та отруйні нотки в словах, але так сильно боявся підвести погляд, що сам аж почав тремтіти та спотикатися. Це була людина, відома Чіміну ім'ям «Вон», що було випадково почуте від незнайомого чоловіка, який після помер від ножа в горлянці. Ще недавно ляльковий боявся розповісти про все, що сталося, для Юнґі, щоб не налякати майстра та щоб той його не позбувся, а зараз Чімін нескінченно шкодував, що не стрибнув колись з мосту, на якому стояв, набитий вибухівкою, і стискав прохолодний поручень руками.

Коли їх заштовхали в будинок, то чоловік стояв навпроти, розглядаючи лише двох, зовсім не зважаючи на Хосока. Сокджин не відводив погляду, щоб запам'ятати обличчя того, хто перервав життя його близьких і збирався вбити будь-кого, хто колись посмів його образити або був вплутаний в історію зі зрадою дружини. Цей ланцюжок із коханців і зрад був надто огидним. Сокджин міг сказати напевно, що зневажає свого загиблого батька за зраду матері, яка була такою чудовою людиною, і прирік своєю зрадою всю сім'ю на загибель.

– Я не дикун. Я не маю наміру закривати вас у підвалі. Звичайно ж ви двоє будете в кімнаті.