DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

16. B.

RY X – Howling

Чімін слухав музику, сидячи на ліжку та обіймаючи прохолодну подушку. Волосся хлопця було розпатлане, а білий светр, що був трохи не за розміром, сповзав з плечей, оголюючи ключиці. Чімін похитував головою в такт мелодії і співав, ліниво не вгадуючи ноти. Юнґі лежав поруч, спостерігаючи, як той покусував почервонілі зацільовані губи, потопаючи в своїх думках.

Щось було не так.

Чімін опустив голову, глянувши на чоловіка, його усмішка була такою ніжною, важко було її не підхопити й собі, тому Юнґі теж усміхнувся.

– Ти хочеш спати?

– Ні, – Чімін усміхнувся трохи ширше, а з його нижньої губи з маленької тріщини почала текти кров.

Юнґі не здалося, що це щось серйозне, але він підвівся, сівши поряд, і акуратно взяв у долоні обличчя Чіміна, щоб роздивитися краще.

– У тебе кров.

– Але мені не боляче, нічого страшного, – запевнив Чімін, заморгавши частіше.

Легкий поцілунок змусив хлопця взагалі заплющити очі, притулившись до чоловіка. Юнґі відчув смак крові на язиці надто яскраво, але не віддалився. Якоїсь миті металевий запах вдарив у ніс, від чого чоловік розплющив очі, щоб глянути на Чіміна, який, як завжди, танув у його руках.

Картина, що чоловік побачив, змусила різко відсахнутися, але він однаково не зміг випустити хлопця з обіймів. Обличчя того було забруднене кров'ю, кров виливалася з рота, густими краплями стікаючи по підборідді хлопця.

– Чіміне!

– Що не так? – пробурмотівши, хлопець з переляку зіщулився.

Юнґі здивувався. Він у паніці спробував витерти обличчя Чіміна рукавом своєї сорочки, але це не допомагало.

– Ти боїшся мене образити? – шепіт хлопця був таким спокійним.

Юнґі раптом зрозумів, що це ілюзія, цей сон і ця кров нереальні, але вирватись і прокинутися було набагато складніше. Він струснув Чіміна за плечі, намагаючись хоч якось зрозуміти те, що відбувається.

– Боїшся, тому що я єдине, що в тебе є, – мовив Чімін ласкавим голосом, що був схожий на тихе муркотіння.

Забрудненими кров'ю руками Юнґі встиг зачепити і себе, і навіть світле волосся Чіміна. Чоловік боявся відповісти, боявся вскочити в цей сон надовго, але реальність і далі не поверталася до нього. Він заплющив очі, сподіваючись, що коли розплющить їх, то кошмар закінчиться, а Чімін спатиме в його обіймах, комкаючи ковдру. Але раз у раз перед ним і далі був той Чімін, що легенько усміхався та трішки прочиняв губи, щоб виплюнути ще один потік крові. Чоловіка раптом пробрало холодом, його ридання уві сні майже зривали голос.