DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

19. Pt.1 O.

Visionary – Lovely

Розминувшись із машиною Намджуна, який покинув маєток, Чонґук припаркувався за брамою. Сокджин стояв на ґанку, навіть не накинувши пальто, а лише вкритий сірою хмарою поганого настрою та блідістю, мабуть, від мігрені.

– О, ти повернувся рівно о дев'ятій, – почав хлопець, збігши по сходах до машини, – дякую, – він завжди був дуже ввічливий з Ґуком і часто дякував без вагомої причини.

– Ти чекав на холоді?

– Ні... Я... – він проводив Намджуна, це читалося в очах, від чого Ґук одразу пожалкував, що спитав.

Вибравшись із машини, Чон попрямував до дверей. Сокджин, рипаючи снігом під ногами, поспіхом біг за ним.

– І що з Юнґі?

– Ну, він справді захворів, учора він повністю відключився від жару, але сьогодні на ногах і помітно згорає від злості. Коли я сказав йому, що ляльку ніхто не чіпав, він трохи заспокоївся.

Сокджин вів його до гостьової кімнати, за дверима якої була лялька. Хлопець нервово дивився то на двері, то на Ґука, не наважуючись ні відчинити, ні щось сказати. За ніч хвилювань він мав зовсім блідий вигляд, нервувався, чи не зламалася лялька. Як нетерпляча дитина, хлопець вирішив перевірити, чи все добре, а отже, знову спробувати розбудити лялькового хлопчика.

– Я можу побачити ляльку?

– Так. Будь ласка, будь біля мене, – відповів Джин, відчинивши скрипучі двері.

Щойно Ґук побачив ляльку, що лежала на ліжку, то його пробрало тремтінням від того, яка ж божевільна вся ситуація. Статура біловолосого хлопця була такою живою, здавалося, це просто непритомний хлопчик, якого замкнули в чужому будинку.

– Дивись, – Сокджин дістав із кишені ключ. – Цим його можна розбудити.

Чон лише кивнув і зняв пальто, кинувши те на стілець у кутку.

– Стій поряд. Вчора він ударив мене по обличчю, щойно прокинувшись.

Мимохіть Ґук сфокусувався на обличчі Джина, помітивши, що синець, який той намагався зафарбувати, став трохи більшим.

– Добре. Я поруч.

– Тут такий замок... Я не зміг би з ним упоратися без ключа. Такі замки мені не до снаги.