DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

26. E.

Darci & Ozzie – Take It Back

Хосок назвав його своїм, назвав його лялькою.

Цього вистачило, щоб Юнґі відразу зненавидів цю людину.

Чімін обійняв його, наче втратив голову. Різко, міцно.

Цього вистачило, щоб щось усередині Юнґі вибухнуло під ребрами з таким болем, наче якщо він опустить погляд, то побачить, що в його серці хтось прокручує тупий ніж.

Маленькі руки міцно чіплялися за Юнґі, ніби якщо відпустять, то більше ніколи не випаде можливості знову доторкнутися, але чоловік ледве міг відчути дотик, засліплений злістю на себе, Хосока та Чіміна.

Але хіба Чімін винний?..

– Так... Отже, поговорити? Нормально поговорити? – Намджун, зиркнувши на переляканого Чіміна, перевів погляд на Хосока. – Варто було з'явитися ляльці, як ти вже можеш про щось нормально говорити, Хосоку?

– Ну, так. Це ґрунтовно змінює все. І Чімін став таким красивим, йому так личить світле волосся.

Хосок дивився на Юнґі з зловтішною посмішкою, бо розумів, що той не в усьому розібрався, і Чімін для нового майстра залишився загадкою, і те, що хлопець вибіг до майстра, стало шоком. Хоча багато речей у Чіміні встигли здивувати й Хосока, поки той був поруч. Але все ж приємно залишатися кращим.

– І ти так просто розкажеш щось цікаве? – перепитав Юнґі.

– Звичайно ж ні, – Хосок хмикнув, і далі усміхаючись. – Звісно ж, що мене є умови.

– Які? – Намджун вже не розумів, що з ним самим коїться, агресія занадто тиснула на скроні.

– По-перше, я скучив за своєю лялькою, і мені хотілося б трохи з ним поговорити тет-а-тет, у нас з Чіміном є незакінчена розмова. А по-друге, мені теж потрібна крапелька допомоги. Я хотів би, щоб той, хто колись прострілив мені ногу та змусив на нього працювати, помер. Я вже страшенно втомився міняти імена, переїжджати. Немає бажання знову мати з ним справи.

Чімін стиснув тремтячі пальці, і для Юнґі цей короткий біль на шкірі допоміг зрозуміти, що відбувається навколо.

Переглянувшись з Намджуном, він обернувся, щоб тихо сказати Чіміну:

– Ходімо, я відведу тебе до кімнати.