Воєнний час середини 20 століття. Повернувшись в місто після отриманої травми на лінії фронту, Мін Юнґі влаштовується на тиху роботу в майстерні відомого лялькаря. Там він знаходить скаліченого зламаного лялькового юнака. Юнґі вирішує реставрувати т...
Йой! Нажаль, це зображення не відповідає нашим правилам. Щоб продовжити публікацію, будь ласка, видаліть його або завантажте інше.
Флешбек.
Elley Duhé – Middle Of The Night
Поранення від кулі майже загоїлося, Сокджин нарешті зміг ступити на ногу рівно, жодного разу не похитнувшись. На лікування пішов майже місяць, але щойно Джин збіг сходами, жодного разу не скривившись від болю, Намджуна нарешті перестало картати.
Минуло понад два місяці після смерті близьких Сокджина. Перший місяць Намджун возив його з собою, але зараз залишив одного у великому маєтку, приставивши до хлопця прислугу та своїх найманців, а сам поїхав по роботі. Це був інший маєток Намджуна на березі невеликого озера, над водами якого простягнувся червоний довгий міст. Цей будинок був не таким просторим, як решта, але де б не був командир зі своїм по́чтом з найманців та прислуги – Джин завжди спав у найкращій кімнаті крізь стінку від нього.
Пізно ввечері хлопець майже дрімав у гарячій воді у ванній, намагаючись не занурювати коліно, що нило від болю, і згадував останню зустріч минулого місяця з Намджуном. Того дня чоловік спитав, чи снідатиме хлопець, а той зовсім не помітив Намджуна, який стояв за ширмою на кухні та з чимось длубався. Сокджин зайшов на кухню, у стінах якої було набагато холодніше, ніж у всьому будинку. Обігнувши чорну ширму, Сокджин поглянув, з чим порався Намджун. Скривившись від того, як чоловік по-варварськи нарізав овочі, хлопець поквапився відійти якнайдалі, щоб його не вбили на місці за такий вираз обличчя.
Прислуга була в садку. Не було сил дивитися на те, як Намджун не справляється з елементарним, Сокджин зголосився допомогти. Не минуло й кількох хвилин, як хлопець справлявся з усім сам, мельтешачи навколо Намджуна, який встиг лише пересолити воду в каструлі, що навіть не закипіла. Щойно хлопець виник поряд, процес пішов набагато швидше. Не минуло й пів години, як він поставив кілька тарілок на обідній стіл. Намджун не поспішав їсти, а лише сидів, спостерігаючи, як хлопець соромився снідати, доки чоловік першим не візьме палички. Потягнувшись до руки Сокджина, чоловік схопив його за кисть руки, щоб поглянути на легкий опік від гарячої олії.
