23. D.

162 25 0
                                    

Denmark & Winter – Don't Fear the Reaper


Юнґі спирався спиною об балку в альтанці за будинком, а Намджун знову курив, засівши на вузькій лаві. Пачка цигарок, що лежала на маленькому столику, миттю промокла. На вулиці незвично потепліло, хоч і було мерзлякувато, а сніг гидко танув, і від такої різкої зміни погоди боляче крутило в кістках.

– Ох, – Юнґі видихнув, підвівши брови. – Цей, – він покрутив ключем перед лицем Намджуна, – він відрізняється від мого. Він трохи інший. Лише трохи.

– Але від нього Чімін прокинувся.

Юнґі відчув, як у скронях запульсувало від злості, і сердито видихнув:

– Ага, так. Але він ледве стояв на ногах. Дякую за подробиці, я досі готовий убити тебе. Не можна його будити цим ключем, Джуне.

Намджун схопив Юнґі за руку, забравши перший ключ Чіміна, а той неохоче розтиснув пальці. З дня, як Сокджин віддав йому цей ключ, минуло стільки часу, і чоловік не міг повірити, що відповідей на питання нарешті ставало дедалі більше.

Юнґі спостерігав, як Намджун опустив ключ на стіл, а потім бездумно дивився на нього.

– А що буде, коли все закінчиться, Джуне?

– Ти про що?

– Коли все закінчиться, що робитиме Сокджин? Він лишиться працювати з тобою? Мені здалося, він тобі... Радник? Ти після роботи не встигаєш плащ зняти, як біжиш до нього щось розповідати.

Намджун глибше затягнувся гірким димом сигарети, підвівши погляд на Юнґі, а потім повільно промовив кожне слово:

– Ні. Він повернеться до нормального життя.

– Це якого?

– Оселиться в якомусь місті, де менше галасу. Знайде собі роботву, дружину. Все, як і має бути в звичайних людей, – голос Намджуна звучав дуже рівно та спокійно, хоча всередині все раптом спалахнуло, а в роті стало занадто гірко.

– Будеш далі допомагати йому? Його майбутній дружині...

– Я не хочу про це говорити. Що тобі до цього?

За цей короткий час Юнґі знав його, як облупленого, щодо Сокджина. Він чудово розумів, що, напевно, Намджун накопичує в собі цілу бурхливу стихію, адже стільки часу безкорисливо допомагати Сокджину, ризикувати, бачити стільки трупів, бачити труп своєї людини...

DMoB | Dollhouse made of blood (UA)Where stories live. Discover now