DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

Extra: you've got me thinking 'bout the legends

Здивована, наскільки слова цієї пісні пасують цій парі:

Skott – Midas

А це, коли почнеться гроза:

kittyangel – Ambiguity

М'яке тепле світло настільної лампи розчинялося в одній із кімнат на третьому поверсі, які призначалися для гостей ресторану, що не годні доїхати додому самотужки після п'янок. Це був ресторан біля озер, недалеко від того маєтку, поряд з яким розстилався червоний міст над озером, де колись Сокджин цілий місяць нудьгував на самоті, ось тільки зараз про це нічого не нагадувало.

– На вулиці стає шумно, вони приїхали, – Сокджин повільно розстібав ґудзики сорочки Намджуна, який спирався на стіл. – Ходімо до них.

Від нього більше не відчувався запах сигарет, і Джин міг визнати, що сумує за цим.

Він мав втомлений вигляд.

– Так, час йти.

Минуло лише два дні, як вони повернулися з лікарні, і Намджун у межах гарних манер повинен був влаштувати захід.

І повернутись до роботи.

Сокджина це дратувало, тому що він чудово знав, що Джуну досі зле, що це рано.

Провівши долонею по гарячих грудях Намджуна, хлопець притулився трохи міцніше. Тричі на день Сокджин, як за клятим розкладом, влаштовував чоловікові прочухана, що той мусить нанести трохи мазі та зволожувальний крем на свіжий шрам, адже не хотів, щоб потім, як загоїться до кінця десь за рік, той стягував шкіру.

Намджун вважав цю сувору турботу дуже милою.

– Просто приклей пластир. І на сьогодні досить, до завтра вистачить. Я забрудню цим останню сорочку.

– Ні, ще раз перед сном. І тоді відчеплюся. Це лише зволожувальний крем, а потім можна зробити компрес.

– Боже.

Сокджин провів долонею трохи нижче під сорочкою чоловіка від грудей і до талії, подумавши, що хай там що, а Намджун однаково залишався в гарній формі. Біля нього хлопець почувався дуже тендітним, хоча й не дуже був таким. Відчувши стегном, що Намджун збуджується від легких дотиків, дихання хлопця відразу почастішало, а тілом пройшла гаряча хвиля.