DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

11. Pt.1 A.

Занадто гарячий чай і надто черстві булочки, обсмажені в цукрі, дратували Юнґі. Він дивився на стіл, схрестивши руки на грудях, і носком черевика постукував по ніжці стільця навпроти. А навпроти сидів Донук.

– Заради Бога, припини, – той фиркнув, не годен витримувати, що Юнґі знову трохи не в гуморі.

– Ну, – дівчина опустила на стіл тацю, на якій у три ряди були акуратно розкладені мідні та срібні прикраси. – Що скажете?

Донук нахилився над столом, щоб поглянути на брязкальця та оцінити, чи пасуватимуть вони для його наступної ляльки, яку замовило старе подружжя з Японії для своєї онуки. Він приблизно уявляв, що від нього чекають, але не витягти із собою Юнґі просто не міг. Той, як похмурий підліток, був абсолютно не зацікавлений, адже це не його замовлення, а кінцевий результат і те, як довго тут пробуде буде наставник, вибираючи між двох однакових піщинок, він і так знав.

Того дня після прогулянки, коли Чімін нарешті заснув, переставши прикидатися, Юнґі зміг трохи розслабитися. Йому було чхати на калюжі снігу, що розтанув на підлозі, на абияк кинуті речі, на збите в грудку простирадло, адже в його руках пригрівся найкрасивіший з усіх, кого він бачив у цьому житті. Так, «скромно» ж це звучить, майстре. Відчуття тихих, липких і солодких поцілунків не сходило з його вуст кілька днів, а кінчиками пальців він і далі відчував, як тремтить податливе тіло. Очі, що так гарно блищали на морозі та заглядали в душу, шукаючи близькості...

Усвідомлення того, що відбувається, омивало холодними хвилями, вганяючи в заціпеніння. На практиці зрозумівши, для чого був створений саме такий ляльковий хлопчик, Юнґі в одну мить ледь не згорів із сорому. І це бридке почуття наступало йому на хвіст. Здавалося б, він обіцяв Чіміну, що не скривдить його та буде захищати, але однаково піддався імпульсу та, здається, нагадав ляльковому юнакові про його справжнє призначення, бо наступні дні Чімін надто задумливо завмирав то посеред кімнати з книгою в руках, то біля вікна, то біля дзеркала. Вони про це не говорили та мало говорили взагалі, Юнґі лише знову цілував хлопця тільки в маківку або в лоб.

Юнґі пожалкував, що дозволив собі зайвого, адже не мав жодного уявлення, що саме твориться в думках Чіміна. Він так звик, що поруч є хтось такий чарівний, живіший за всіх живих, що й втратив голову.