DMoB | Dollhouse made of blood (UA)

35. U.

Є невеличкий флешбек.

London Grammar – Lose Your Head

– Нарешті ми можемо поговорити, – Сонмі опустила сумочку на коліна, сівши за стіл навпроти Хосока.

Чоловік, що вдихнув запах цигарок і дорогих лавандових парфумів дівчини, скривився та зняв капелюх.

– Якщо він дізнається, що ми говорили, то ми трупи, Сонмі.

– Пусте, все гаразд, – дівчина озирнулася, оцінивши атмосферу порожнього бару, від якого мала ключ.

Приміщення, яке щойно прибрали після п'янок, ще було просякнуте запахом мокрих ганчірок та мийних засобів. Світло було ввімкнене тільки над барною стійкою, поки двоє сиділи в дальньому кутку. Власницею бару була подруга Сонмі, тому дістати ключ, щоб влаштувати зустріч після опівночі, не було проблемою.

– Відразу до справи? – перепитав Хосок, схрестивши руки на грудях.

Дівчина перед ним, чиє чорне волосся було зібране в тугий пучок, а шия була туго обмотана шовковим червоним шарфом, здавалася молодшою на обличчі, ніж насправді, але її манери, голос і вміння тримати спину, створювали ілюзію, що вона старша за Хосока.

– Ти втомився від нього, – констатувала та, розпочавши діалог з маніпуляції, сподіваючись якнайшвидше отримати бажане.

– Звичайно ж. Але мені більше нічого не лишається.

– Твоє життя змолоду так і минає в його руках. Ти сам собі не належиш.

– Ти його дружина. Ти теж собі не належиш, – Хосок знизав плечима.

– Куриш?

– Ні.

Дівчина дістала цигарку, але все-таки не стала курити одна, а лише стискала її пальцями, поки Хосок не знав, як позбутися від зябкого хвилювання.

– Допоможи мені позбутися від нього. Я знаю, що ти стомився працювати на нього.

– Ти серйозно? Ти справді кажеш мені це? А раптом я після нашої розмови донесу йому про твої слова? Ми знайомі не так давно.

– Не донесеш.

– Впевнена? – Хосок бачив у ній загрозу, підозрюючи, що неправильна відповідь забере його життя.

– Впевнена. Тому що в мене твоя лялька.

– Що? – чоловік нервово засміявся. – Лялька? Моїх ляльок більше не існує. Жодної.