Сходження безсмертного

Пролог. Розділ 1: Дана під Небом обіцянка

– Ді! Ді! Агов, Сяо-Сяоданю! Ну, куди ти знову тікаєш? Чому ж тобі ніколи не сидиться на місці?! Сяо-Сяоданю! – світлолиця дівчинка, згорнувши долоні човником, гукала ім'я, поки її довга, але тонка косиця розвіювалася разом з подувами вітру.

Її тонкий голос чувся все тихше і тихше, допоки хлопчик у простих одежах захоплено біг крізь ліс, оминаючи дерева та підставляючи по-дитячому пухке обличчя променям сонця, що пробивалися поміж кронами. Зачепившись плечем об корч, десятирічне хлоп'я сповільнив темп та згодом повністю зупинився. Захекано дихаючи, Дзінь Сяодань обернувся через плече, однак постать Мейці давно заховалася за міцними стовбурами дерев.

З нього вирвався переможений сміх. Незграбно поправивши розкуйовджене волосся, Дзінь Сяодань вирушив вперед.

Лі Мейці мала нудний та відповідальний характер. Оскільки серед місцевих жителів їх невеличкого містечка було не так багато дітей, їм приходилося гратися вдвох цілими днями, день за днем, впродовж вже другого року. Дзінь Сяодань ще після тижня знайомства з Лі Мейці зрозумів, що дівчинка, всього старша на пару місяців та яка поводиться так, неначе насправді була його старшою сестрою – повна зануда.

От він і втік від неї в черговий раз якомога далі, та зовсім не переймався своєю витівкою. Сяодань поступав подібним чином не вперше, ба навіть не вдруге. Він оминув невеличку галявину та відразу постав перед невисокою стіною.

Звісно, згодом прийдеться повернутися додому, поки Лі Мейці не донесла про його втечу матінці, а матінка знову не схопила його за комір і не відшмагала палицею по ногах... Однак додому можна піти пізніше, а поки...

Дзінь Сяодань нагнув спину та рвучкими, проте короткими кроками прокрадався вздовж огорожі, підійшовши до вже знайомої діри. Він зазирнув всередину.

– Дзихао!

За криком пролунав стук.

По пальцям хлопчика зі тонким свистом пройшлася гнучка лоза. Зойкнувши, хлопчик впустив дерев'яного меча з рук, однак не встиг Дзінь Сяодань й моргнути, як названий Дзихао підхопив свою зброю та знову зайняв бойову позицію.

– Поглянь на свої ноги, – вродливий, але грізний чоловік в стриманому вбранні, пройшовся лозою по чоботам хлопчика. – Встань правильно, інакше залишишся без вечері!