Сходження безсмертного

Розділ 37: Руйнація

Не будучи в змозі самому собі пояснити власні відчуття, Дзінь Сяодань вклався в декілька коротких речень, в яких розповів матері про свою втрачену пам'ять. Дзінь Бао відреагувала спокійно, зрештою, їй більше нічого не залишалося, адже якось вплинути на його розум вона не була здатна. Сяо Мао, зручно вмостившись під Дзінь Сяоданєвими ногами, тихо дрімав, лише інколи ворушачи вухами, нібито прислухався до їхньої розмови. Якимось чином присутність почвари та тепло її тіла, приносили Дзінь Сяоданю душевну рівновагу.

В якийсь момент материнська долоня накрила його власну і легенько стиснула.

– Сяоданю-ер, ти мій син за яким я безмежно сумувала, – лагідно промовила Дзінь Сяо, дивлячись на нього своїми блискучими очима. – Після звістки від клану Золотавих вод, що ти безвісти зник на Забутих землях, я надумала багато страшних речей... – вона раптово замовкла й ледве спромоглася проковтнути ком в горлі. Наступної миті Дзінь Бао зненацька спохватилася: – Зачекай, Сяоданю-ер, ти не пам'ятаєш ні Лі Мейці, ні Дін Дзихао?

– Лі Мейці, Дін Дзихао, – прошепотів Дзінь Сяодань одними лиш вустами.

Знову це відчуття... ніби в душу встромили до нескінченності розпечене залізо, яке залишило глибоку й криваву рану. Насилу змушуючи внутрішню тривогу вщухнути, Дзінь Сяодань важко похитав головою.

– Неможливо, – Дзінь Бао шоковано отетеріла, однак вкрай швидко отямилася та поспішила розповісти: – Лі Мейці – дівчинка твого віку, вона жила з нами по сусідству та разом з тобою та Дін Дзихао вступила до Золотавих вод. Наскільки мені відомо, наразі вона доволі вправна заклиначка й, вже близько двох чи навіть трьох років, перебуває на завдані. Інколи її батьки отримували від неї листи, тому бодай про щось таки ми знали, але зараз... Що ж щодо Дін Дзихао, – Дзінь Бао похитала головою й понурилася: – Ви були близькими в дитинстві. Точніше мовити, Дін Дзихао був для тебе прикладом для наслідування. Саме через цього хлопчика ти навчався у сім'ї Дін азам культивування, а згодом і обрав власний шлях.

Бачачи повну розгубленість на обличчі Дзінь Сяоданя, жінка лагідно посміхнулася й запитала:

– Розкажи матінці, що ти пам'ятаєш?

– Нічого, – він узявся рукою за голову та зсутулився. – Виявляється, я абсолютно нічого не пам'ятаю...