Сходження безсмертного

Розділ 35: Наздогнати тіні примар

– Приблизно ось такого зросту, – показала Сю Юсі рукою до свого підборіддя, маючи лише певне уявлення про людину, з якою вона ніколи не зустрічалася. – Хлопчик з темно-каштановим волоссям, з ним ще мав бути чоловік... Ах, і пес.

Хазяїн готелю витріщався на неї з повним нерозумінням в очах, чим неабияк дратував. Сю Юсі спробувала спокійно видихнути через ніс й солодко посміхнутися.

– Дядечко, чи не могли б ви хоча б подумати? Чи справді ви не бачили цих людей? Вони не заходили й не питали про вартість кімнати на одну ніч? – хоча вона й намагалася ставити запитання повільно й зрозуміло, однак в голосі все одно відчувалося нетерпіння й нервозність. Деякі слова вона просто проковтнула, чим ввела чоловіка напроти себе ще в більший ступор.

– Я ж кажу тобі, дівонько, це не простий готель... Ну яка ще дитина сюди б заходила? – хазяїн вказав рукою над своєю головою, де великими й чіткими літерами було написано «Дім втіх».

– Зате в вас дешево, чорт забирай! – не витримала Сю Юсі, гаркнувши в весь голос. – Один срібник за кімнату? Та я б сама вибрала бордель, якби не було вибору!

– Гей, гей, – чолов'яга виставив руки вперед, трохи зніяковіло відступаючи від розлюченої дівчини. – Не потрібно так дратуватися, дівонько. Я справді не бачив людини за твоїм описом, так що не галасуй...

Сю Юсі не дослухала бурмотіння цього слабкого смертного й рвучко рвонула на вихід. З тривогою глянувши на світанкове небо й усвідомивши, що часу перевіряти усі готелі Сіаня просто не залишилося, вона прийняла єдине правильне рішення – відразу відправитися до одного з виходів міста. Попри те, що навколо Сіаня не збудували мури, які стали б перешкодою від раптового нападу ворогів, однак символічна охорона у міста все-таки налічувалася. Сю Юсі не була певна, однак підсвідомість немовби підштовхувала її рухатися саме в малонаселений район.

Вона обійняла рукою скалічену кінцівку, пригортаючи до грудей й знервовано кусаючи щоки зсередини. Перестрибуючи по дахам будівель, Сю Юсі наражала себе на небезпеку бути зупиненою вартовими Сіаня. Хай там як, а використовувати свої неймовірні фізичні можливості в осередку, де проживали не тільки довгожителі, але й смертні – заборонялося. Зрештою, Сю Юсі пощастило не натрапити на вартових й спокійно дістатися до найпотворнішої частини міста.