Сходження безсмертного

Розділ 44: То недруг чи друг?

– Льов Дзяньпіне-даґе²⁰, я справді не розумію, що ти маєш увазі, – Свень Пенфей похитав головою, склавши руки на грудях.

[20] Старший брат або «Великий брат», в даному контексті Свень Пенфей використовує значення «Великий брат».

– Шисьоне, ви ж не хочете, аби ми їх відпустили, правда? – брат Є збентежено почухав голову.

Льов Дзяньпін випустив тяжкий видих й повторив те, що сказав декілька хвилин раніше:

– Я не стверджую, що ми повинні їх відпустити з кінцями, але не обов'язково тримати їх зв'язаними.

– Льов Дзяньпіне-даґе, – Свень Пенфей нахмурився ще суворіше, утворюючи на міжбрів'ї глибокі зморшки, – якщо цей чоловік і справді Дзінь Сяодань, згідно з правилами, ми повинні його відвести до Золотавих вод. Що, якщо він спробує втекти? Ми не можемо ризикувати, – той похитав головою, а за мить додав трохи зловтішних голосом: – Тим більш, що за свої вчинки потрібно відповідати.

– Свень Пенфей-сьонді, ти ж не збираєшся вибити з нього весь дух? – спершу Тан Шихон від здивування прикрив рот рукою, а потім промовив: – Я з тобою. Хух, я задам цьому покидьку, – він зробив декілька ударів кулаками по повітрю, нібито вже бачив перед собою обличчя Дзінь Сяоданя. – Нехай відчує як це, коли на твоєму обличчі залишають такі ганебні подряпини.

Льов Дзяньпін вдарив відкритою долонею по чолу й опустив голову:

– Згоден. Мені також хочеться задати йому прочухана, але я не можу ігнорувати той факт, що він допоміг нам з закриттям просторів.

– А що робитимемо з цим підлітком і...твариною? – раптово запитав брат Є, привернувши до себе увагу старший побратимів.

Тан Шихон тихо пирхнув й обійняв молодшого за плечі:

– Підлітком? Молодший брате Є, ви однолітки.

Брат Є обурено зиркнув на старшого й мовчки надувся.

– Хіба вони не разом? – поставив Свень Пенфей питання до інших, обернувшись до сидячих під деревом людей і лежачої тварини. – Думаю, якщо він кинувся цьому зраднику на допомогу, то повинен бути якось з ним пов'язаним. Відведемо їх усіх до старійшини Цяо, – стенув той плечима.

– А що з ними? – Тан Шихон тихенько підійшов ближче до Льов Дзяньпіна, який був лідером їхньої групи й вказав пальцем в сторону заклиначів Вулканічного тигра. – Вони так і не зізналися з якою метою прибули до Чихов. Хоча вони й допомогли нам, але чи можна довіряти заклиначам сумнівного клану?