Сходження безсмертного

Розділ 18: До того, як все зруйнувалося

– Старший брате Мо, ми точно правильно прийшли?

Пара десятків заклиначів обходила місцевість довкола, однак окрім піску та мертвого тіла почвари без голови, дане місце нічим не відрізнялося від інших на Забутих землях.

Брат Мо на запитання Дін Дзихао збентежено провів долонею по потилиці та обернувся через плече в пошуках майстра Че. Проте єдиного безсмертного наставника, серед ще юних заклиначів, не виявилося.

– Брате Мо, поглянь! – почувся голос одного з побратимів.

Усі гуртом збіглися в одне місце, ненавмисно ставши в круг навколо заклинача, сидячого навпочіпки.

– Це сліди? – нахмурився Дін Дзихао, дивлячись на нерівномірний пісок.

– Можливо, це просто місце, де відпочивала почвара? – припустив брат Мо. – Ось, бачите, – вказав він пальцем, – оце – де лежало тіло, а тут – голова.

– А ці сліди? – зауважив заклинач, обводячи пальцем в повітрі один конкретний слід.

Брови Дін Дзихао звелися до перенісся, а посередині утворилася глибока складка:

– Рука. Це відбиток руки людини.

– Хіба таке можливо? – обернувся до нього брат Мо. – Ми єдині на Забутих землях в межах трьох сотень лі. Сам знаєш, що до території, де справді живуть та культивують безсмертні майстри – наближатися заборонено.

– А безсмертний не міг?.. – пролунало чиєсь запитання.

– Тільки безсмертний майстер Че, давній друг старійшина Цяо, погодився наглядати за нами тут. Прохання старійшин кланів відірвало його від столітньої культивації, тож навряд чи бодай один з безсмертних захотів би жертвувати своїм культивуванням, заради того, аби відвідати незрілих заклиначів.

– Хіба... – невпевнено запитав Дін Дзихао, – хіба хоч раз ввечері стояла така тиша?

Після його запитання усі присутні заклиначі відразу заклякли на місці. Ні поривів вітру, ні гарчання почвар, ні циркуляції вихідної навколишньої енергії... Ніби час зупинився, а разом з ним і простір.

Деякий час вони мовчки прислухалися до бодай якогось звуку, аж раптом Дін Дзихао нагадав:

– Брате Мо, ти казав майстер Че відчув циркуляцію потойбічної Ці?

Очі брата Мо зненацька розширилися. Він різким рухом вийшов з утвореного заклиначами кола й витягнув меча з піхов.