Сходження безсмертного

Розділ 13: Повернення

Дзінь Сяодань відчував себе зайвою плямою, що псує красу блакитної води своїм темнуватим відтінком. Якщо він думав, що Льов Дзяньпін усього лише один загублений павич серед сором'язливих жайворонок, то, як виявилося, охочих порозпускати перед ним свій «хвіст» в клані Небесного моря було більше, аніж здавалося на перший погляд. Навіть те круглолице хлоп'я, що заледве міг сформувати пару слів перед Льов Дзяньпіном, дивився на Дзінь Сяоданя так, немов знаходився на десяток ступенів вище.

Взагалі, якщо поглянути на відношення заклиначів Небесного моря до Дзінь Сяоданя з іншого боку, то виходить цілком передбачувана реакція.

Дзінь Сяодань – простолюдин, до того ж заклинач Золотавих вод, яких в найпершому клані країні не особливо й жалують. Навіть якщо забути про другу причину, його низьке походження дуже сильно відрізнялося від нащадків вельми впливових родин. Цілком зрозуміло, що увесь час подорожі до північних земель, Дзінь Сяодань почувався так, наче супроводжувався зграєю вороже налаштованих вовків.

Та був ще один незначний нюанс...

Хоча Дзінь Сяодань і не контактував з Вельмишановним, й навіть близько не бачив того у полі власного зору, та Льов Дзяньпін та парочка інших заклиначів, що слідували поряд з ним, ніяк не могли полишити у спокої його обличчя.

– Якщо придивитися уважніше, то не так сильно вони й схожі, – промовив один з заклиначів, що летів поруч з Дзінь Сяоданєм.

– Може він клон? Ну, знаєте, за допомогою енергії оживити глиняну скульптуру.

– У таких ляльок немає розуму, – заперечив Льов Дзяньпін й, облетівши Дзінь Сяоданя довкола, задумливо додав: – Хоча... Золотавий теж не особливо розум...

– Тільки намажся закінчити речення!.. – прошипів скрізь зуби Дзінь Сяодань, жбурнувши в парубка грізний погляд.

– А то що? – зухвало здійняв Льов Дзяньпін одну брову.

– Такий невихований, – скривився заклинач поряд.

– Чого очікувати від простолюдина, – закотив очі інший.

Дзінь Сяодань подумки зробив глибокий вдих, повільний видих, і в душі порадувався тому, що давним-давно дитиною познайомився саме з Дін Дзихао, а не з цими чванливими, зарозумілими, не спроможними бачити далі власного носа та незрозумілої гордині...«шляхетними».