Сходження безсмертного

Акт 1. Розділ 3: Тренування у Снігових брилах

Палац Снігових брил, сім років потому

Два меча зустрілися лезами на півшляху до свого опонента, утворюючи між собою гучне відлуння заліза, що відбилося від величних стін палацу. Опустивши зброю, Дзінь Сяодань відштовхнувся ногами від землі та перелетів майже на протилежний кінець зали. Сотні пар очей прикипіли до дуелі двох парубків, рухи яких були ще далеко не ідеальними, але майстерними та викликали інтерес у спостерігачів.

Синє руків'я меча раптом огорнуло м'яке світло і той по волі володаря знову злетів ввись. Обидва мечі: один – випромінюючий холодне біле світло, а інший – тепле жовте, зустрілися у повітрі в десятках метрів над землею. Одночасно з атакою їхньої зброї Дзінь Сяодань та Льов Мучень зірвалися з місця та атакували один одного посеред зали. Застосовуючи вивчені бойові мистецтва, Дзінь Сяодань спробував вдарити супротивника долонею в якій зібрав духовну енергію у груди, однак Льов Мучень вправно ухилився від атаки та, опинившись знизу, замахнувся ногою, аби порушити його рівновагу.

Вчасно помітивши випад, Дзінь Сяодань гнучко відштовхнувся ногами від землі та, крутнувшись в повітрі, приземлився від Льов Мученя за декілька метрів. В ту ж секунду він зайняв стійку: одну розкриту руку виставив біля грудей, а іншу простягнув уперед; поки над їхніми маківками продовжували зустрічалися в атаці леза сяючих мечів.

Льов Мучень вже зібрався знову атакувати, однак залою пройшлося відлуння одиноких оплесків. За одним почулося друге, третє, четверте... поки натовп збуджених учнів не захлопав у долоні, тихо перемовляючись між собою та обговорюючи деталі битви, як би вони вчинили в тій чи інший ситуації, або ж як ні.

– Чудово, – зробив крок уперед старійшина клану Снігових брил, відділяючись від натовпу, Хван Юдзе, у білосніжних одежах. – Вам ще є куди рости, однак ваша майстерність оцінюється у найвищий бал – десять. Займіть свої місця, – лагідним тоном промовив Хван Юдзе, вказуючи розкритою долонею до строю юний заклиначів. – Наступна пара – Сю Юсі та Лі Мейці.

Поки Дзінь Сяодань вставав поряд з учнями у сапфірових за кольором вбраннях та отримував схвальне поплескування по плечу від Дін Дзихао, який мав навіть щасливіший вигляд, аніж він сам, уперед ступили дві дівчини.

Одна у зеленому, немов нефрит, а інша – у темно-синьому, обличчя якої було невимовно вродливе, довершене та захоплювало подих, та чий погляд пронизував до самих кісток. Сю Юсі зайняла бойову позицію дивлячись на опонентку, яка стояла розслаблено та з якоюсь присутньою нудьгою на обличчі. Дівчина похмурилася й, як тільки пролунав гонг, зірвалася з місця, дістаючи свого меча.