Сходження безсмертного

Розділ 10: Ворог в білосніжних шатах

Перелічити спогади, в яких були присутні батьки, Дін Дзихао міг по пальцях однієї руки. Його батько мав достатньо закриту натуру. Вони ніколи не розмовляли на теми, що не стосуються саморозвитку та культивації. Та Дін Дзихао дотепер пам'ятав день, коли в один з теплих вечорів, в який Дін Сіньї випив забагато вина, старший брат поділився з ним батьківською історією. 

Їхній померлий дідусь дуже жорстоко виховував свого єдиного сина: не на один тиждень закривав у кімнаті під землею, змушуючи безупинно культивувати; шмагав не тонкими лозами по тілу, а товстими палицями, якими карають найжорстокіших злочинців; залишав без їжі та води на декілька діб, аби лишень навчити справлятися без життєво необхідних потреб; не пустив на навчання до Золотавих вод, займаючись вихованням самостійно.

Не те щоб Дін Дзихао не співчував власному батькові, однак не розумів, чому через поведінку давно померлого дідуся, чому він з братом мають страждати. 

Дін Сіньї просив його не ображатися на батьків, а особливо пробачити їхній матері, яка замолоду була досить заможною панною, не звиклою до прояву тепла й турботи. Можливо, батьки просто не відчували до них любові. І якби Дін Дзихао не придушував власні почуття, в його душі все одно виникла величезна впадина, переповнена з образи та злості.

Чому батько навіть попри своє дитинство зайнявся вихованням Дін Сіньї, а його – ні? Чому Дін Сіньї отримав хоч трохи уваги, а йому віддали декілька привітань з подорослішанням й наразі намагаються укласти шлюб, сприймаючи його за річ, яку можна використати собі на користь? У старшого брата є кохана дружина, а що отримає Дін Дзихао, якщо дозволить собі йти за примхами батьків, риси облич яких він навіть не може згадати?

Ці люди ні на день не затримувалися на одному місці після його народження, мандруючи світом та прославляючи свої імена в широких колах вчинками та подвигами. Звалили виховання молодшого сина на старшого, змусили Дін Сіньї зарано подорослішати та перейнятися родинними справами. Якби не вірність дядечка Ваня, який займався усіма тонкощами підтримування тісних зв'язків сім'ї Дін між іншими родинами та їхньої школи, аби лишень дати можливість Дін Сіньї вчитися віддаля від дому в клані Золотавих вод, якими б вони виросли?

Дін Дзихао глибоко поважав старшого брата та водночас відчував мимовільну заздрість.