Сходження безсмертного

Розділ 31: Прояснення

Тієї глибокої ночі, коли в будиночку єдиним голосним звуком було тихе сопіння Сяо Мяо, Су Ши різко підірвався на ліжку, з просякнутою потом спиною й рваним, безперервним диханням. Його серце калатало в грудях настільки сильно, що хлопчик несвідомо стиснув пальцями вологу нічну сорочку з лівої сторони. У Су Ши був феноменальний слух, набагато більш чутливим ніж у звичайної людини, тому, навіть попри свій стан, він відразу почув, як двері сусідньої кімнати відкрилися й на порозі крихітної вітальні зупинився Дзінь Сяодань.

За останні роки з розгубленого парубка, виросла людина, здатна зійти на один рівень з молодим паном й майстром... Су Ши ці зміни неабияк лякали. Йому доручили бути всього лише спостерігачем, який, в моменти сумління, мав би повідомляти про незвичайності, однак він пішов проти наказу ще того дня, коли віддав Дзінь Сяоданю старий меч майстра. Протягом десяти років перебування в безлюдній частині на півночі Шеньдженю, змусили Су Ши майже повірити в те, що зовсім скоро майстер забере їх з собою на далекі землі. Раз на декілька місяців майстер надівувався до Су Ши, поки Дзінь Сяодань знаходився далеко за межами будинку й не зміг би побачити те, що відбувалося всередині...

Одначе майстер не приходив до нього більше ніж шість місяців, що врешті-решт призвело до повного спустошення тілесної оболонки. Без насичення енергією, його тіло почне руйнуватися, поки зрештою не перетвориться на купку попелу...

І тепер, коли Су Ши відчув перші ознаки наближення скорої смерті, його здолав непереборний страх.

Відчуття настільки сильне, що захоплювало свідомість й не давало ясно мислити. Нібито намагаючись вхопитися за рятівну соломинку, Су Ши простягнув тремтячу руку в сторону Дзінь Сяоданя:

– Пане, благаю, допоможіть, – хрипко промовив він.

Хоча Дзінь Сяодань й не мав би розуміти, що відбувалося, однак, можливо, він міг сприймати Су Ши як молодшого брата. Вони провели разом досить багато часу, аби так просто знехтувати його проханням.

Дзінь Сяодань наблизився до хлопчика в один крок й простягнув прохолодну долоню, накриваючи нею чуже палке чоло.

– Су Ши, з тобою все гаразд? В тебе лихоманка, – схвильовано запитав той.

– Ні, Су Ши... – Су Ши сильно зажмурився, перед тим як пробурмотіти: – Пане, будь ласка, поділіться з Су Ши своєю життєвою енергією.