Сходження безсмертного

Розділ 24: Розділення

Поспішаючи з усіх сил, Ван Юсюаню не терпілося нарешті перенестися з Дзінь Сяоданєм у безпечне місце. Однак шалений ентузіазм, при думці, що зовсім скоро він зможе стати Дзінь Сяоданю найближчою людиною звід усіх, помітно впав, варто було йому тільки побачити картину перед собою. Повільно наблизившись до двох тіл, які знаходилися у непритомному стані, він глянув на бліді обличчя.

Руки Дін Дзихао хоч і без сили, однак все так само огортали Дзінь Сяоданя за плечі, а права рука слугувала символічною подушкою під голову хлопця.  Нерозуміння того, що сталося за такий короткий проміжок часу, і побачене видовище від якого, здавалося, в душу вилили порцію оцту, викликали у Ван Юсюаня шалений приплив гніву.

Розлючений до крайнощів, він різко відкинув верхню руку Дін Дзихао в сторону, холодно спостерігаючи за тим, як за інерцією в'яле тіло перевертається на спину. Приступ неочікуваної люті пройшов так само раптово, як і з'явився. Хоча ревнощі на мит і затуманили його розум, однак не варто було так легковажно піддаватися настільки тривіальним емоціям.

Обличчя Ван Юсюаня розгладилося. Тепер зацікавлений, він підійшов ближче й приставив два пальці під ніс Дін Дзихао.

– Майже мертвець, – відчуваючи на шкірі ледь помітне дихання, Ван Юсюань забрав руку. – Якого біса ти тут забув? – хоча вони й знаходилися на віддалені від основного місця битви, однак він ніяк не міг второпати як Дін Дзихао вдалося дібратися аж сюди. – Начхати.

Пригорнувши Дзінь Сяоданя, Ван Юсюань потягнув тяжке тіло на себе, розділяючи обох парубків один від одного.

– Як же дратує, – прошипів він тихо. – Як же, чорт забирай, це мене дратує.

В його свідомості промайнули усі ситуації, в яких Дзінь Сяодань легко та невимушено обіймав Дін Дзихао за плечі; наскільки близькими здавалися їхні стосунки та одночасно далекими від плоского поняття взаємодопомоги між шисьоном та шиді. 

– Нгм... – простогнав невдоволено Дзінь Сяодань, усе ще знаходячись у несвідомому стані.

Ван Юсюань міцно обійняв хлопця навколо грудей однієї рукою, поки іншою шукав у внутрішніх складках одягу переносний талісман.

– Все гаразд, – бездумно промовив він на вухо Дзінь Сяоданю. – Я позбавлю тебе від болю, але більше не потрібно чинити опір моїм чарам, домовилися, Сяоданю?