Сходження безсмертного

Розділ 17: Загублений та відкинутий

Декількома хвилинами раніше Дзінь Сяодань, усе ще в спробах роздратувати свого ворога, натрапив на неочікувану перешкоду.

У паскудного Лісіня виявився легковажна вдача.

– Ха-ха-ха, такий забавний! – засміявся чоловік та зробив декілька широких кроків в його сторону. Лісінь наставив вістря меча на рівень Дзінь Сяоданєвої шиї та люб'язно зауважив: – Ґе в дитинстві був точно таким же. Не копирсайся занадто активно, чим більше рухаєшся – тим більше малюк випускає кислоти, щоб його частування не змогло втекти.

– Малюк? – підозріло перепитав Дзінь Сяодань, глянувши на болотного кольору почвару огорнуту довкола його ніг.

– Вчителю, Жень Дзюньдзє нарешті показався, – промовив Ван Юсюань, дивлячись в небо.

– Вчителю? – тупо перепитав Дзінь Сяодань ще раз.

– О, справді? – повернувся Лісінь й сховав меча до піхов. – Тоді переходимо до другого етапу. Де та дівка?

– Дівка?

Ван Юсюань перевів на застигле обличчя Дзінь Сяоданя важкий погляд:

– Ти довго ще будеш втручатися в нашу розмову?

– А хіба не маю права? – в задумливому жесті він нахилив голову на бік.

В голові Дзінь Сяоданя вирували численні думки, що стрибали вгору-вниз, зі сторони в сторону та крутилися в шаленому ритмі.

«А, дійсно... Ван Юсюань... Звідки в мене відчуття, нібито ми давні знайомі, однак всі спільні спогади, немов покриті каламутним туманом?» – зненацька його голову пронизав сильний біль.

– Юсюаню, знайди те дівчисько, – промовив Лісінь, ігноруючи його присутність.

– Мені її вбити?

– Не певен, – задумливо протягнув чоловік. – Вона нам дуже допомогла. Ліпше зітри їй пам'ять.

– Зрозумів, вчителю, – Ван Юсюань зробив глибокий уклін, й, кинувши на Дзінь Сяоданя останній погляд, стрибнув униз.

Всього за мить Дзінь Сяодань відчув, як відходить м'ясо та шкіра від кісток. Він голосно закричав, не маючи сил придушувати відчуття болю. Наскільки б його не хвилювала зрада Ван Юсюаня, наскільки б йому не хотілося помститися за загиблого вчителя Яна, однак желеподібне чудовисько не давало сконцентруватися більше ні на чому, окрім болі.