Сходження безсмертного

Розділ 29: Скороминуща удача

Миттєво прокинувшись з першими проміннями сонця, Ван Юсюань повільно просів на ліжку й перевів порожній погляд на холодний світ за вікном. Двоє сусідів по кімнаті навіть не поворухнулися, досі перебуваючи у міцному сні. Він глянув на свої долоні й стиснув кулаки.

Довгожителі не святкують день народження, а визначають свій вік по прийдешньому новому року. І не те щоб він хотів наслідувати цьому негласному правилу, просто у Ван Юсюаня не залишилося вибору. Сьогодні йому виповнився чотириста двадцять перший людський рік. Він й припустити не міг, що колись матиме змогу прожити своє життя так, як того бажатиме сам, і справа була навіть не в тому, що це його перша спроба життя в людському тілі.

«Я завжди був лише інструментом в чужих руках. Що в минулому, що нині, – подумав Ван Юсюань, вдягаючись у традиційне ханьфу клану Снігових брил. – Опір техніці у старійшин клану надто потужний. Я більше не можу підтримувати її дію на Хван Юдзе».

– Брате Юсюаню! – гукнув миловидний хлопчина, негайно підбігаючи з широкою посмішкою на обличчі. – Брате Юсюаню, ти підеш на фестиваль в місто?

– Доброго ранку, Дзею, – з привітливою відстороненістю промовив Ван Юсюань, перебуваючи у власних думках: «У вчителя уривається терпець... Я намагався діяти обережно і втертися в довіру до Хван Юдзе, аби отримати інформацію про артефакт без особливих зусиль, але, на диво, цей заклинач виявився набагато обережнішим за попередників».

– Я ще не думав про це, – відповів він на запитання.

– Тоді... – Дзею зніяковіло заклав руки за спину, й підняв на Ван Юсюаня благоговійний погляд: – Може, сходимо на фестиваль разом?

«Вибору немає, прийдеться сьогодні скористатися святом й пошукати зачіпки про артефакт в особистій опочивальні старійшини», – водночас з цими думками вуста Ван Юсюаня розійшлися в сумній посмішці, а погляд опустився на дратівливого хлопця:

– Пробач, Дзею, іншим разом.

Проігнорувавши засмучений вигляд побратима, Ван Юсюань розвернувся й попрямував на тренувальний полігон. Увесь день проходив у звичному режимі: медитація, сніданок, тренування бойових мистецтв, обід, тренувальні бої сам на сам, дихальні практики та вечеря, проте замість вечірньої медитації, вчителі на чолі зі старійшиною Хваном зібрали усіх учнів у внутрішньому подвір'ї, аби відпустити бажаючих на святковий фестиваль. Усе ж таки Новий рік стається один раз на рік, а більшість заклиначів – підлітки, в серцях яких присутня віра в диво та бажання відпочинку.