Сходження безсмертного

Розділ 4: Визнати поразку

Позаяк жінки та чоловіки спали в окремих кімнатах на протилежних кінцях палацу, аби ні зранку, ні ввечері не допускати їхніх випадкових, або ж ні, зустрічей, коли Дзінь Сяодань прокинувся з-поза ранку, то ледве не підскочив на радощах.

Ніяких дівчат! Ні Лі Мейці зі своїм кам'яним обличчям і незрівнянною силою, ні Дзов Жовсі, від якої при одного погляді у Дзінь Сяоданя по спині пробігали перелякані мурашки, ні інших молодиць, які чомусь так і норовили схрестити з ним мечі! Він абсолютно не розумів дану тенденцію, що варто було йому тільки навчитися тримати меча в руках та вправно ним володіти, як усі, усі дівчати на шляху, кидали Дзінь Сяоданю виклик.

Дін Дзихао якось припустив, що справа в Лі Мейці, яка не відставала від нього з самого дитинства та навіть послідувала за них в заклиначі, проте якось Дзінь Сяодань не міг повірити, що його завжди тиха та неприступна подруга раптом стане розпускати плітки, які підштовхували б інших до активних дій.

Тож коли сонце ледь-ледь виглянуло з-за горизонту, Дзінь Сяодань вскочив на ноги, оглядаючи кімнату з п'ятьма молодими заклиначами. Якимось чином з ними в кімнаті опинився вихованець Снігових брил і його новоявлений суперник в одному обличчі – Льов Мучень, та двоє юнаків на рік чи-то два молодших з Вулканічного тигра.

Дзінь Сяодань перевів увагу на розпластаного на ліжку Дін Дзихао, голова якого звисала вниз разом з правою рукою. Одну ногу той тримав прямо, а іншу спер об стіну в вертикальному положенні. На диво, але обличчя шисьона було абсолютно неперевершене: ні якої слинки в кутику губ, ні привідкритих очей, чи роззявленого рота.

На вустах Дзінь Сяоданя з'явилася підступна посмішка. Поки ще не настав час підйому, і інші юнаки не попрокидалися, він вирішив дещо утнути... Дзінь Сяодань підповз до Дін Дзихао, узявши з собою пір'їну з подушки.

Він полоскотав чужого носа, змушуючи Дін Дзихао наморщитися. Рука шисьона сіпнулася в бажанні прибрати нав'язливий лоскіт, однак Дзінь Сяодань стримав сміх, і продовжив вести пір'ячком по ніздрі, опустив до вуха, і нарешті піднявся до відкритої шиї....

– Що ти робиш? – зненацька пролунав голос Дін Дзихао, що втупився в нього перевернутим обличчям.

Він був настільки захоплений тим, аби викликати у шисьона свербіж, що пропустив момент, коли той розплющив очі!