Сходження безсмертного

Розділ 38: Поєдинок без переможця

Неочікувано опісля сильного снігопаду запанувала спокійна й глибока ніч. Новий шар снігу переливався під місячним сяйвом мільйоном крихітних зірочок, а під ногами зазвучав ще більший хрускіт. Здавалося, що негода поглузувала з земних жителів, та благородно привела за собою нічне затишшя, продемонструвавши усю красу цьогорічної зими.

Дін Сіньї поглянув вверх докірливим поглядом, немов був невдоволеним діями небес. Погляд бездонно темних очей метнувся до остовпілого на місці молодого чоловіка, якого останній раз бачив ще зовсім юною дитиною, і з нього вирвався важкий видих. Дін Сіньї підійшов до надгробка й зметнув рукою сніг.

– Сяоданю, – промовив він глибоким голосом, не повертаючи голови, – скажи своєму вчителю, чи вартий ти довіри?

Нібито повернувшись до буття з порожнечі свідомості, Дзінь Сяодань поглянув на широку спину навпроти себе трохи туманним поглядом.

– Про що ви?..

Обличчя Дін Сіньї спотворилося в огидній гримасі:

– Я любив свого молодшого брата сильніше ніж будь-хто інший в нашій родині, але навряд чи Дін Дзихао хоча б колись сприймав мене як заміну нашого батька. Моє виховання нічим не відрізнялося від жорстокості, яку пізнавали усі нащадки сім'ї Дін, проте він виріс...на величезний подив, добродушною й щирою дитиною. Я по цей час вважаю, що в цьому є частка твоєї заслуги.

На лик Дзінь Сяоданя набігли темні тіні.

– Проте, – Дін Сіньї обернувся в анфас, випромінюючи поглядом неочікувану ворожість, – вже понад десять років в Золотавих водах ти вважаєш безвісті зниклим зрадником. Опинившись під час битви на Забутих землях на ворожій стороні, твоя персона відтепер завжди викликатиме в заклиначів беззаперечну підозру.

– Тоді чому? – Дзінь Сяодань зробив впевнений крок уперед, задерши підборіддя. – Чому ви, вчителю, зустріли мене з обіймами, немов ніколи не сумнівалися в моїх мотивах? Хоча я й справді перебував на стороні ворога під час тої битви, – його вуста презирливо скривилися.

– Тому, що ти повернувся, – Дін Сіньї примружився. – А став би зрадник повертатися?

– Я всього лише намагаюся повернути спогади, – тихо промовив Дзінь Сяодань, втомившись за цілий день від безперервних розмов. – Мені не відомо, чи був я зрадником, чи ні. Можете підозрювати, мені начхати. Я знаю заклинача, який наклав на мене цю бісову техніку, і збираюся за кілька днів відправитися до Снігових брил. Вчителю Діне, ви ж не намагатиметеся мене зупинити, чи не так? – його долоня повільно лягла на піхви, а в погляді, спрямованого на Дін Сіньї, промайнуло безмовне попередження.