Той, що обманює смерть

Розділ 3.

До мене виявилось ближче. Нога не була сильно пошкоджена, всього лише гематома. Вона опиралась на мене. Я відчував тепло її тіла своїм.

Мої тваринні інстинкти ввімкнулись.

- Ану цить! - подумки сказав собі.

Ще чого не вистачало.

Ми не говорили. Вона тряслась і плакала. Істерика, все ж, наздогнала її. Я мовчав. Вона опустила голову мені на плече. Її сльози лились по лиці, стікаючи на мій піджак разом з рештками її макіяжу. Я зупинився, обійняв її. Погладив по голові. Мушу визнати, вона занадто різко це сприйняла. Інша вже давно б вгомонилась.

Хоча звідки мені знати? Самі жінки не пояснять половину з своїх вчинків, що говорити про мої жалюгідні спроби...

- Дякую тобі, — нарешті сказала вона.

- Нема за що, — тихо відповів їй.

Дякуй людині, що розпрощалась з життям замість тебе, а не мені. Але говорити цього я не стану. Їй не треба цього знати, це тільки доб'є її. А я не для того її рятував, щоб завтра вона вчинила самогубство.

Ми йшли мовчки. Я не хотів говорити. Після такого в мене немає настрою бачити людей. Одне залишається незмінним: це завжди дається тяжко.

Ми прийшли до мене. Я недавно почав винаймати квартиру. Дві кімнати, і ціна доступна, все ж у Франківську житло дешевше. Лампа неприємно різала очі.

- Ось моє бунгало, — оголосив я.

Легенько взяв її під лікоть і влаштував екскурсію. Я зазвичай дуже акуратний, майже як педант. Але все одно моєму помешканню не вистачало жіночої руки. Це впадає в очі. Одна жінка може виявити присутність іншої, просто глянувши на помешкання в якому я живу. І хто б що не казав їм подобається, коли в тебе легенький (ЛЕГЕНЬКИЙ!) безлад. Десь пляшка з під пива. Десь шар пилюки. Головне без креативних переборів в цьому плані.

Блондинці помешкання сподобалось. Вона діловито оглянула його поглядом досвідченої господині, і сказала, що її дуже подобається. Я всміхнувся: вона поводилася точнісінько так, як всі ті дівчата, котрих я приводив сюди до неї. На її особливість, та на її титул: «не така як всі» лягла чорна тінь. Я відчув розчарування. От до цього ніколи не звикнути. Ти можеш звикнути до всього, самотність, злість, радість, ненависть, кохання, труднощі. Але розчарування постійно знаходить нові методи тебе здивувати.