Розділ 17.

130 14 0
                                    

Проблеми почались в понеділок. Проблеми хитрі, ввели мене в оману. Я навіть не підозрював про їх кількість. Спочатку я попер проти шаблонів, я закреслив надпис: «понеділок це лайно» в своїй голові.

Карина гладила мене рукою по волоссю. Як тільки вона побачила, що я почав подавати перші признаки життя, її рука погладила моє обличчя.

Далі якась сила потягла її вниз. І руки Карини, і саму Карину, але це вже трішки пізніше. Її рука спочатку полізла під ковдру.

- Чому чоловіки не можуть прокидатись «повністю», а лише по частинах? – всміхнулась вона.

Я не відповів. Мозок зараз не працював. Карина поцілувала мене в губи. Я відповів не дуже охоче, Далі вона поцілувала мене в шию, в плече, в ребра, в живіт, таз…

Я задоволено застогнав. Моє тіло аж вигнулось мостиком від тремтіння. Карина знала толк в правильному пробудженні. Мої руки лягли їй на тім’я, пальці вплелись їй в волосся. Вона закінчила так само раптово, як і почала. Просто в один момент перестала, замість цього вилізла на мене. Ліжко почало рипіти…

Через деякий час все скінчилось. Карина скотилась з мене, тяжко дихаючи.

- Я в душ! – бадьоро повідомила вона.

Поцілувала мене в щоку, встала, закуталась ковдрою і потупотіла, наче голуб в парку, котрому кинули крихти. Вся її грація десь зникла, і зранку це виглядало кумедно.

Я ж підвівся, підійшов до вікна. Взяв з підвіконника сигарети. Закурив. І нарешті ввімкнув телефон. Неділя дійсно видалась спокійною. Мені навіть сподобалось. Бог таки почув мене. Але я знав, що в нього прекрасне почуття гумору і справедливості. Якщо неділя була спокійна, то в понеділок буде повний…
Скажімо, багатий на події він буде…

Я не прогадав. Прийшло кілька СМС про пропущені дзвінки. Я затягнувся цигаркою. Дим повільно розлітався по легенях. І так, дзвонила Наталка, Едик, священик, два невідомі, і третій в мене був записаний, як «трупар». І чий ж це номер? – все ніяк не міг згадати я. Глянув на дату створення контакту. Позавчора. А! – ледь не ляснув себе по лиці.

Після повернення від Наталії, я зайшов в морг. Якщо мій брат тут, значить це не просто так. Він можливо шукатиме якісь тіла – припустив тоді я. Тож не залишалось нічого іншого, як навідатись в місцевий морг і переговорити з чорнявим хлопчиною, що підробляв там. Він зрадів, коли я запропонував йому двох Шевченків, за те, щоб той просто подзвонив мені на мій номер, якщо прийде якийсь чоловік і ставитиме дивні питання.

Той, що обманює смертьWhere stories live. Discover now