Мільйон поцілунків у твоєму житті

Розділ 14

Рен

— Мені дуже шкода, Гарбузику, але я не зможу сходити з тобою завтра на виставку.

— Почекай, що? Ти серйозно?, – я притулила свій телефон ближче до вуха, мої пальці побіліли – я тримаю його дуже міцно. – Я тільки прийшла додому тож ми могли б піти разом.

— Я знаю і хотів би відповісти по-іншому, та дещо трапилось, – сказав мій батько.

Я шльопнулась на синій вельветовий диван у вітальні, дратуючись що він такий твердий. Наскільки жорсткий. Так само як і все інше в цій холодній, стерильній квартирі де живуть мої батьки.

— І що ж таке термінове трапилось?

— Я повинен зустрітись з клієнтами ввечері, – він говорить, його голос стихає. – Ти ж знаєш як це.

Все як завжди. Щось підказує мені він обманює.

— В п'ятницю ввечері?

— Я працюю сім днів на тиждень. Ти знаєш це. – Він звучить роздратованим, і я одразу почуваюсь жахливо через сумніви щодо нього.

— Я знаю що ти правий. Я просто розчарована, – я заплющую очі, дозволяючи емоціям охопити мене. Цілий тиждень пройшов погано і я дуже чекала завтрашньої виставки.

Лише раз, я просто хотіла чогось на мою користь.

— Я також розчарований, Гарбузику. Можливо іншим разом. Я б з радістю подивився на її виставку.

— Вона буде дійсна до кінця цього року, – нагадую йому. – І цих вихідних мені було найзручніше. Я маю підготуватись до екзаменів, а тоді Різдво. Мій день народження.

— Можливо ми могли б піти в тиждень між Різдвом та новий роком? – запропонував він.

— Але це тиждень мого дня народження. Може я мала плани.

З чим я вже не певна.

– Правильно, – він сміється. – Моя маленька донечка любить відзначати свій день народження якомога довше.

Лише мій батько змусив би мене почувати себе погано через те, що він почав. Коли мені виповнилося десять років, він зробив таку велику вечірку на честь мого дня народження, намагаючись зробити його особливим, оскільки я розділяю цей день з одним головних свят у році. Він продовжував святкувати мій десятий день народження цілими днями, до не надто таємного роздратування моєї матері. Відтоді це стало традицією.