Мільйон поцілунків у твоєму житті

Розділ 27

Рен

Не йди.

Ці два слова лунають в моїй голові, коли я йду в їдальню. Я сідаю біля Лари і Брук, не надто вслухаючись у їхні плітки про всіх в нашому класі.

Як тільки я закінчила вечеряти – іду до своєї кімнати, а ці самі два слова ритмічно стукають в моїй голові, поки я йду розмитою і мокрою від танучого снігу доріжкою. Небо вже темне і скоро вона знову змерзне.

Сподіваюся не розіб'ю собі голову поки йтиму до Крю.

Ні. Не йди.

Я приймаю душ і мию волосся. Голю ноги й усі інші ділянки, про які можу подумати. Намазую лосьйон по всьому тілу. Висушую волосся, підкручую кінчики. Наношу тонкий шар туші на вії і наношу улюблений бальзам для губ. Той, який робить їх рожевішими.

Я надягаю найгарнішу білизну, яку маю – пару рожевих бавовняних трусиків з мереживним поясом і бралет, який я ледве переконала маму купити кілька років тому, коли ми ходили разом по магазинах. Він білий і мереживний і я ніколи його не вдягала.

Дотепер.

Мої наміри очевидні. Я йду до Крю вдягнута у найсексуальнішу білизну, що маю, хоча вона не така вже й сексі, але менше з тим.

Я намагаюся.

Я надягаю чорне худі, улюблені лосини, пару старих чорних угів, яким не страшно промокнути від талого снігу, а потім натягаю пуховик і підходжу до дзеркала, щоб перевірити свій вигляд.

Нудно. Звичайно. Я ніяк не відрізняюся. Я точно не виглядаю, як дівчина, котра сподівається, що хлопець знову засуне руку їй у труси.

Я гучно видихаю, хапаю телефон і пропуск в гуртожиток, зачиняю двері перед тим, як піти.

Ніхто не помічає, як я йду. Навіть вахтерка, яка сидить за столиком коло входу. Вона надто зайнята, відповідаючи на питання групки дівчат, котрі оточили її стіл, а мене це хвилювало не достатньо, щоб постояти поруч і послухати, на що вони скаржаться.

Холодно й темно, і я обережно йду по доріжці, звертаючи увагу на те, яка вона сковзька. Тут більше нікого нема, в повітрі імла, тому я рада, що надягла шапку. Накидаю капюшон світшоту, щоб краще захистити щойно висушене волосся.

Кімната Крю знаходиться в одній зі старих будівель, яку використовував персонал, який жив у кампусі. Зараз тут кілька люксів для Ланкастерів, але вони переважно використовуються для складів. Я ніколи не була тут.