Винищувачка

1 частина

-Диви що знайшли на горищі!
- Так це ж мій...

****

Прокинулась незрозуміло де, скрізь суцільна темрява. Спроби встати не закінчувались успіхом. Трохи пізніше коли очі звикли до темноти я могла роздивитися це місце. Це була не велика "коробка". Навкруги були якісь ящики, на кожному було щось написано, але через темряву нічого не розгледіла.

-Рх, рх!

Я інтуїтивно вскочила на ноги, але дарма я це зробила. Стеля була низькою. Не в тримавши рівновагу я впала на ті самі ящики, які теж не втримались і попадали на мене.

- Ссс... блін боляче!

- РХ, РХ, РХ!

Спрямувавши свій погляд туди звідки йшов звук. Я побачила ледь рожевий п'ятачок і дві цятки які трохи поблискували в темряві.

- На вигляд миле звірятко, але звуки ти видаєш стр...

Не встигла договорити як в середині загорілось червоне світло і "коробка" почалась рухатись

☁️ Ліфт ☁️

Пронеслось в мене в голові. Як тільки він почав рухатись, я почула дуже голосний звук, сирена. Ліфт рухався дуже швидко, що мені здалось що ми зараз в щось вріжемося. Та не встигла я оговтатися як він почав сповільнюватись. Коли він остаточно зупинився, погасло світло і затихла сирена. Я стала прислуховуватися до звуків. Спершу я почула щось не зрозуміле наче якесь стадо переляканих тварин біжить. Далі вже почулись голоси.... чоловічі... Мене у свої міцні обійми охопив страх. Коли вже кришку потроху почали відкривати і пропускати світло яке падало всередину, я не придумала нічого як заховатися. Я залізла за ящики й притулилась до стіни.
Мені навіть здавалось що я перестала дихати.

- Ну!

-Ти чого застиг на місці?

- Тут немає нікого!!

-Що?

-Та бути такого не може!

- Тут ящики повалені, може під ними хтось є!

Тут хтось спустився до мене в середину і почав ходити й підіймати ящики.

☁️ Хоч би не знайшов, прошу☁️

Але доля вирішила інакше. Прямо той ящик за яким я ховалась почав рухатись, хтось намагався прибрати його. В цей момент серце впало в п'ятки.
Ящик остаточно прибрали й мені прямо в очі світило сонце, через нього нічого не було видно.

- Тут дівчина!

- Не можу такого бути ...

- Красива?

- Чур моя!

- Ага, щас. Вона моя!

- Так помовчіть там, шанки!

Коли очі звикли до світла я змогла роздивитись, хто був переді мною.
Це виявися юнак із карими очима, та волоссям пшеничного кольору
Він простягнув до мене руку, але я відповзла ще далі.

-Чш, не бійся... Я не завдам тобі шкоди

Він знову простягнув руку та на цей раз я вже витягнула теж руку тільки з ножем.

☁️ А звідки в мене ніж? Та гадаю це зараз не головне. Треба втекти від них спершу☁️

- А вона з характером!

- Я ж кажу вона буде моя

- Так заткніться шанки тупоголові! Ви не бачите що цим ви тільки лякаєте її. Ньют?!

- Дайте трохи ще часу

- Та що тут тягнуть кота за причандали

Ще один спустився до нас.

- А ну вилазь назад!

- Ого, він панькатися не буде, щас викине її звіти.

- Що т...

Та не встиг договорити Ньют, як я зрозуміла, відлетів в іншу сторону.
Дивлячись на цю картину, страх випустив мене зі своїх обіймів і передав агресії.
- Галлі! Припини й вилазь звіти, Нею сам впорається!

☁️Значить Галлі, ну добре тоді пограємо трохи)☁️

Pov: Ньют

Коли Галлі відштовхнув мене я боляче врізався в ящики, в тут хвилину я відчув щось тепле на руці. Кров... Та мене це не бентежило, а те що відбулося в ту мить..

The end

Pov автор

Коли Галлі підійшов до неї, він побачив те що змусило його побліднішати... Очі дівчини стали кроваво-червоні. Побачивши це хлопці зціпеніли від страху. Через кілька секунд Галлі знову наблизився, та близько підійти не зміг, бо наша героїня попередила його. Вдаривши Галлі в коліно він жалобно простогнав від болю. Та не встиг він прийти в себе як його вдарили з ноги в груди, що він відлетів в інший кінець.

The end

Коли Галлі відлетів в інший кінець ліфта, я відчула дивне відчуття і воно мені сподобалося. Та коли я перевила погляд на Ньюта, а точніше на його очі. В мені різко щось перемкнуло, а коли побачила його кроваву руку то була остання крапля. Підійшовши до нього я вже не відчувала такого страху як в перший раз, а навпаки, мені хотілось бути поруч ?

- В ти поранився, її треба обробити, давай руку.

Спершу він подивився на мене очима в яких було здивування наполовину зі страхом і захватом, а вже тоді дав свою руку

____________________________
711 слів
Якщо десь будь помилки прошу повідомляти ( і вибачте за них)