Поспала я не довгого, лише годину. Коли я прокинулась спали всі крім того чувака і Ньюта, який майже засинав, але тримався. Зрозумівши, що йому теж треба відпочити.
–Ньют, лягай поспи. Тепер моя черга - шепотіла я йому на вухо.
У відповідь вин лише похитав головою в знак незгоди.
☁️ ну і впертий☁️
Звівши так, щоб тепер його голова у мене на плечі, я сама поклала голву Ньюта собі на плече.
– Спи, я вже достатньо виспалась
Вагаючись десь хвилину він все-таки здався. Притиснувши сильніше мене до себе, Ньют почав засинати.
☁️ Як би не ця ситуація, я готова так сидіти вічно☁️
Пройшло ще півтори години, деякі ґлейдери почали прокидатись, а дехто ще спав. Томас який спав на підлозі біля моїх ніг, щось бурмотів собі під ніс. Щось снилось йому, але дивлячись на його стурбований вигляд це щось не дуже хороше.
Той чоловік відкинувши голову на спинку сидіння пррикрив очі роблячи вигляд, що він спить. Та це було не так.
Хвилин через 10 прокинувся Ньют. Він мав дуже смішний і милий вигляд. Його світле волосся було розкинуте в різні сторони, ролблячи його вигляд схожим на сонце. Яке розкидає свої промені скрізь. Хоч він і прокинувся, але голову так і не прибрав з мого плеча.
–Скоро вже будем підлітати - сказав пілот, тим самим "розбудивши" того чувака
–Як тільки ми преземлемось готуйтесь бігти- сказав він і почав одягати маску.
******
Як тіки ми забігли вприміщеня двері за нами зачинились. Ми не встигли оговтатись, як нас відвели в якесь складське приміщення. Навколо нас були якісь ящики накриті простирадлами. Пройшовши чуть далі там були старі, але в придатному стані матраси. Ґлейдери миттєво кинулись на їх. Хоч всі і поспали у гвинтокрилі, але після того, що ми пройшли це був лише невеличка так сказати перерва, щоб хоч відновити дихання.
Ми просиліли там бизько двух годин. За цей час хто знову заснув, як Фрайп і Винстон. Хтось сидів і обіймався, як міно і Амалія. Решта просто сиділи, а я ходила розгядала це приміщення.
Це складське приміщення було доволі велике. Зайшовши за якасу велику купу ящиків так що інші мене не бачили. Я дістала маленький, але гострий кишеньковий ніж. Закатавши рукава кофти, я провела пару порізів. Кров почала виділятись із рани і стікати по моєму запястку, але через 15 секунд вона зупинилась і почала потрошку загоюватись. Таке явище на собі я почала помічати місяці 4-5 тому. Коли мене вперше серйозно поранив гривер. Рана була доволі серйозною, інший на мооєму місці толі померби від втрати крові. Я теж думала що помру, в один момент перед очима стало все плисти. Проте в одни момент я відчула полегшення, глянувши на рану, кров перестала витікати з мене. Рана стала такою ніби я її не тільки що отримала, а вже десь тиждень тому, бо вона почала затягуватись не прям так швидко, але і не так повільно як завжди. Через ще дня 5 її зовсім і не було. Я спихнула то на галюцинації від яду. Проте такий випадок був не один.
Я стою і дивлюсь на рану, яка вже майже загоїлась і те що я тільки но її зробила, нагадує лише пару крапель крові на підлозі.
Спитаєте чому я роблю це? Чесно це єдиний вихід знизити агресію в мені, того ж завдяки творцям здається, в мене шивдка регенерація.
– Керол...
І тут вперше за довгий час я відчула страх. Та щей таки, що навіть коли в перше я побачила гривера, той страх був нічим.
– Керл, що ти тут робиш?
Я повільно повертаються, ховаючи ніж за спину та роблячи свій уже звичайний холодний погляд, хоч при ньому це і складно робити...
– Нічого, щось сталося? Ньют ? - спитала я дивлячись прямо в його очі, але не вони на мене.
– Ньют?
Але юнак не відповідав, він ісе ще дивися кудись у підлогу.
В одну мить вираз його обличчя охоплює паніка і водночас злість. Одним кроком він далає відстань між нами. Я хочу відійти назад але він запає мене за руки які я тримала за спиною. Він дивиться на ніж на якому була ще тепла, моя кров. Потім задирає рукав іншої.
___________________
662
Не кидайте тапком. Я знаю, що довго не було нових частин, хоч і обіцяла частіше опобліковувати. Просто в мене вже немає такого інтересу як раніше. Проте я цю історію не закину. Буду писати її до кінця, тому ждіть
ВИ ЧИТАЄТЕ
Винищувачка
फैनफिक्शनОдна дівчина серед 40 хлопці. Звучить наче початок якого фільму для дорослих, чи не так? Та якщо ця дівчина буде не такою як інші її вважають? Можливо вона навіть гірша за деяких хлопці? Хто зна... Це моя перша робота, прошу сильно не судити. ...
