Винищувачка

26 частина

Через дві хвилини я вже почула сопіння.

☁️ Заснув мій маленький. Такий милий ☁️

Ньют спав обнявши мене та положивши свою голову мені на плече. Час-від-час ворушив своїм носиком, бо моє волосся потрапляло йому на обличчя.

Я пролежала так всю ніч, дивлячись на нього та згадуючи той дивний сон.

☁️ Я за будь-яку ціну захищу тебе, чого б мені це не коштувало ☁️

Я не помітила як промайнула ніч. Визирнула зі своїх думок я лише тоді коли почула кроки у свій бік.

Я намагалась хутко встати та не розбудити блондина. До мене в кімнату зайшов Клінт та застиг на місці.

– Тихо, не розбуди його.

Сказала я та продовжила вставати з ліжка.

– Ходімо на вулицю краще, нехай спить собі. Аскард ходімо.

Сказала тихо, та вийшла з хомстеда.

– Ааа ви зустрічаєтеся?

Запитав Кліп як тільки ми вийшли з переміщення на вулицю, де був чутний прекрасний спів пташок.

– Що? Ні. Просто я в ночі прокинулась, а він спав сидячи на стільці...

– І ти щоб в нього не боліла спина з ранку люб'язно запросила до себе в ліжко.

Сказав це Клінт та жартівливо ворушив бровами.

– Ахала, дуже смішно, а взагалі так і є.

– Так, проїхали. Як ти себе відчуваєш?

– Та нормально, ніби нічого не було. До речі котра година?

– За десять хвилин шоста, а що?

– Робота

– Оо ні, ні, ні й ще раз , ні!

– Ну Клінт...

– Ти ще не одужала, бачиш он свідомість втрачаєш. Добре що Галлі був поруч. А звідки він знає про укус?

Останнє слово він сказав мені майже на вухо, на всякий випадок.

– Там довга історія, але я їх вам всім потім розповім. А зараз я побігла бувай!

– Керол стій!

– Бувай!

Я побігла прямо до кухні, адже шлунок вже майже присох до хребта. Та ще треба набратися сил перед забігом

Там вже сидів Мінхно, адже Бен пошкодив ногу вчора.

– А що це за сонне царство?